Читати книгу - "Більше кохання, Аліна Шапошник (Аліса Кін)"

Я запакувала всі необхідні речі, а Клим, як ініціатор переїзду, все відвіз на своїй машині.

Лера вже кілька днів як переїхала до Гліба і займалася освоєнням території.

Я ж стою і дивлюся на всі ці сумки-коробки і ніяк не можу змусити себе почати розбирати речі. Климу знадобилося терміново від'їхати, тому після його вказівок куди я можу поставити і покласти речі, він залишив мене віч-на-віч з моїми речами. У моєму розпорядженні була вітальня. Заварила собі міцну каву та почала. Все це зайняло в мене рівно дві години. Я подивилася на якийсь час, годинник показував дев'ять вечора, а Клима досі не було. Вирішила, що треба скористатися можливістю і  піти освіжитися у душі, а потім одразу переодягнутись у щось домашнє. Взяла рушник та одяг і пішла у ванну. У мене задзвонив мобільний і довелося повернутись до кімнати, щоб відповісти.

– Привіт, Маша, – зраділа.

– Привіт, чим займаєшся? – голос Маші так і говорив, що сьогодні їй було нудно.

– Тільки закінчила з речами, збиралася прийняти душ, поки Клима немає.

– Зрозуміло. Оля тільки завтра переїде, – сумно зітхнула вона.

– Все з тобою ясно – зрозуміло простягла. – Якщо ти сьогодні ночуєш одна в будинку, це ідеально для перегляду фільмів жахів.

– Ось точно ні! - заперечила Маша, – Я маю чим зайнятися. Якраз від усіх відпочину. Добре, йди у душ. Якщо що дзвони.

– Ти теж. Бувай.

  Я відключила телефон і тільки-но розвернулась до входу, але тут мені знову зателефонували.

– Привіт, Гліб!

– Хотів сьогодні до тебе зайти та поговорити, але Лера сказала, що ти дуже зайнята навчанням та роботою.

– Так, все правильно, вся у завалах, - Лера мене просто врятувала. – Говори, що хотів. Все добре?

– Так.

– Як відбувається адаптування у Лери?

– Чудово. Вона вимагала розрахувати прибиральницю, сказала, що прибирати буде сама.

– Так добре! Зважаючи на те, що вона твою квартиру вилизувала, не можу повірити, що вона хоче знову її прибирати.

-–Теж здивувався. Тепер моя квартира не схожа на холостяцьку: всі полиці у ванній заставлені якимись пляшками та баночками, таке відчуття, що це тепер її ванна, – ми засміялися. – А ще виявилося, що не вистачає однієї шафи для її речей, купуватимемо другу.

– Ти вже сказав їй, що влаштувався репетитором з англійської та перекладаєш документацію для фірми?

– Ще ні.

– Ти не сильно перевантажив себе двома роботою? – стурбовано запитала.

– Ні, я впораюся. Нас тепер двоє, – рішуче сказав Гліб.

– Молодець, – схвалила я. – Ти завжди можеш батьків попросити про допомогу.

– Вони і так мені дуже допомогли з квартирою. Далі я сам.

– Добре, – мені подобалася впевненість брата.

Ми попрощалися із Глібом, і я поклала мобільний на диван. Знову поспішила до ванної кімнати, щоб освіжитись. Тільки я дійшла, як мені знову зателефонували, довелося повернутися і відповісти.

– Привіт, тебе вчора не було на тусовці, – з ноткою занепокоєння спитала Соня.

– Так, я збирала речі. Переїхала до Клима.

– Що? І мені кажеш тільки зараз? – обурилася вона.

– Хотіла сказати, коли вже переїду, – виправдалася.

– У вас так швидко. Ти певна, що не поспішаєш? – Вона продовжувала переживати про мене.

– Ти ж мене знаєш. Я імпульсивна, зараз піддалася почуттям. Подивимося, але поки що впевнена у правильності свого рішення, - сказала це бадьоро та впевнено.

– Тоді добре. Він наче хлопець нормальний. Якщо хочеш, я про нього дізнаюсь у своїх батьків.

– Ні, я хочу сама вивчати його поступово, – сама здивувалася як відповіла.

– Гаразд, – погодилася Соня.

– Вибач, я збираюсь у душ, давай вже завтра зателефоную.

– Добре бувай.

О, я нарешті дісталася місця призначення, якщо хтось ще подзвонить, не відповім. Я озирнулася у ванній кімнаті. Мені все не давала спокою друга зубна щітка у склянці Клима. Чия вона? Раз він так швидко погодився мені допомогти, чи це означає, що в нього нікого немає? Чи має вільні стосунки? Нарешті, прийнявши душ, я витерлася рушником і потяглася за речами, яких не виявилося.

Дзвінки мене відволікли, і я не помітила, що прийшла у ванну тільки з рушником, а у що переодягнутися не взяла. Клима немає вдома, тому я обмоталася рушником, мокре волосся зібрала в пучок і спокійно вийшла з ванної. Я йшла коридором у бік своєї кімнати, як раптом, на мій подив, замок вхідних дверей голосно клацнув, двері відчинилися, і звідти вийшов господар квартири.

– Ой, – від несподіванки я підстрибнула і притиснула руки до грудей, тримаючи рушник. Добре, що він довгий.

Я завмерла і на всі очі дивилася на Клима, а він, у свою чергу, розглядав мене. Повільно, з таким явно чоловічим інтересом, його погляд пройшовся по мені, починаючи з голих ніг, до краю рушника, охопив трохи вище, пройшовся по голій шиї, губах і зупинився на очах.