Читати книгу - "Пил Ангела , max hax"

Я живий. На диво я опинився в якомусь темному місті. Там ходили жахи і щось шукали, 
скоріше за все мене. Але чому досі не знайшли? Та без Зорі я нічого не відчуваю, я не 
можу нічого зробити. Хоча, мабуть жахи реагують на емоції. І це все пояснює. 
Бігаючи темними вулицями, на мене хтось натрапив. Я ще не встиг його роздивитись, 
як він взяв спис та побіг на мене. Ухилитись мені вдалось, та що там, навіть ударити 
аперкотом! Я взяв його спис, та він просто зник і з'явився у нього. Що ж, залишалось 
тільки битись. Правда кулаки проти списа це трішки не чесно. Удар за ударом я 
ухилявся, але не міг наблизитись. Схоже, єдине що залишалось – це втекти. Але коли 
я біг, з'явилось більше жахів. З кожним поворотом їх було все більше і більше. Перед 
моїм лицем з'явився монстр. Я його перестрибнув, та проштрикнув кулаком. Всередині 
нього щось було... Щось кругле. Коли Я витягнув, то побачив чорну сферу. Жах при цьому зник, але це не мало значення, мені все ще потрібно тікати. Та ця сфера була схожа чимось на Зорю. Тримаючи її в руках Я відчував якусь силу. 
-Жахи вміли створювати речі, можливо це надає їм таку силу? 
Подумав я 
Зараз мені потрібно було битись на відстані, тож потрібно було створити вогнепальну 
зброю напевно. Я уявив її дуже добре. Ядро перетворилось на мою нову зброю – 
"Мряка"! Та як тільки я спробував зробити постріл... Воно не спрацювало. Схоже, кулі в 
комплект не йшли. В одного монстра в руці було ще одне ядро. Я повернув, зупинився, 
та вибив його з рук! У моєму пістолеті був отвір, для чогось. Ядро ідеально туди 
входило, тому Я його туди вставив. І ... Зброя зарядилась! 
Пролунав постріл. 
– Схоже, битва тільки починається! - З не серйозним лицем сказав я. Та скільки б 
пострілів не було, пошкодження були невеликі. Втікати було нікуди, тут був глухий кут. В 
мене летіло все, та все це чудово знищувалось "Мрякою". Битва продовжувалась, і я 
здобув третє Ядро! Я вставив його в пістолет. Енергії стало більше, як і шкоди. Після 
декількох пострілів в одне місця, з'являлась діра. Та, не варто забувати, що зараз, я 
майже проста людина і все що завгодно може мене вбити. 
Я почав задумуватись: чому я досі не сплю? Я вже втікаю приблизно... 25 хвилин. Хоча, 
мабуть сюди не може пройти та магія, через великий шар болота. Раптом повз моє 
горло пролетів меч. 
– "Як я його не помітив?" "Я міг померти!" 
Втома дала знати про себе. Хоча я її не відчував, це нічого не змінювало. І ось! Вже 
четверте Ядро! "Мряка" став важчим, з'явились темно-фіолетові тріщини. Цього разу 
вона стала ще сильніша. Достатньо великою щоб утворити дірку в плоті жахів. Аж тут я 
побачив кров на землі... 
– "ЧОРТ! Мене поранили!" 
Рана була на лівій частині животa, і доволі глибока. Кров не зупинялась. Вже виднілось 
п'яте Ядро, але замість того щоб збільшити силу пістолета, я кинув ядро в завал, та 
підстрелив його. Це спричинило вибух, який прибрав завал. Я відразу побіг туди, але 
повернувся і знищив арку яка тримала землю. Це спричинило ще один завал, який 
ізолював мене від жахів. Тепер я опинився в тунелях…