Читати книгу - "Пил Ангела , max hax"

З тріщини з’явились жахи. Щось всередині мене хотіло втекти якомога швидше. Їх було 
все більше і більше 
– Щ-що нам робити?

– Я... Я не знаю. 
Нам залишалось тільки битись. З кожною секундою, сили ставало все менше. Різкий 
біль пройшов через мою руку. Мої пальці лежали на землі. Бар'єр вже зламався, а 
Анна билась з останніх сил. Тоді я зібрав всі свої сили і... не зміг навіть піднятись. Мені 
відрубали ногу. Наступна атака мала мене перерізати навпіл, але я встиг ухилитись за 
допомогою крил. Почувся крик. Це була Анна. Вони... Вони забрали в неї зорю?! Час 
тікати! Я швидко підлетів до неї та відштовхнув всіх з останніх сил моєї зірки. Лози вже 
пробивали землю. Невже вони хотіли забрати дівчину?! Я взяв її на руки, та відркив 
портал. Але без зорі Анна не могла потрапити у світ людей. Я не знав що робити, але 
згадав про білі кімнати. Жахи почали атакувати мене, а Анна вже міцно спала. Я 
швидко підлетів у повітря, щоб врятувати її. 
В мої крила попав спис і я впав, але продовжував бігти. Підлога почала 
перетворюватись у густий слиз. Мою руку пронизав жахливий біль. Її відрізали і Я не 
міг більше відбиватись. Я не хотів помирати вдруге, але і не хотів покидати її. Та в небі 
показались кімнати. 
- Невже, це було моє спасіння? Невже все буде добре? - думав я, до моменту, як 
згадав що вони підвішені в повітрі, - Що робити?! Як мені врятувати її?! 
Єдине що залишалось це... 
– ЮДЖИН!!!! 
– О ти поверн-... О ГОСПОДИ! ЩО СТАЛОСЬ?! 
– Я Б ТОБІ ЗАРАЗ І РОЗКАЗАВ, АЛЕ НЕ МІГ БИ ТИ МЕНІ ДОПОМОГТИ СПОЧАТКУ?! 
Мені не вистачало повітря, легені не встигали вбирати повітря. 
– КИНЬ МЕНІ ЇЇ! 
– ЩО? 
– КИДАЙ! Я ЗЛОВЛЮ! 
В мене не залишалось іншого варіанту. Я кинув Анну з усієї сили... І він її впіймав! 
Правда я все ще внизу. Земля повністю перетворилась на слиз. Мене почало 
затягувати. Я спробував піднятись за допомогою стрічок, але якимось чином щось 
схопило мене за ногу. Я занурювався в болото все глибше і глибше. Схоже, ось як я 
помру... Єдине що залишалось зробити – це зробити так щоб Анна знову встала. Тому 
Я дістав Зорю з плеча... І кинув її Юджину. 
– Нехай вона знову буде в нормі, добре? 
– Щ-що? СТІЙ, НІ! 
Стрічка обірвалась і Я занурився в це глибоке болото пітьми…