Читати книгу - "Тіні Системи 2, Марті"

За тиждень до того... 

Кіра не могла заснути. 

Вона лежала на вузькому ліжку, дивлячись у темряву, яка здавалася безмежною. Її пальці стискали ковдру, а в голові крутилися спогади, що не відпускали. 

Колись вони були разом. Колись у них був світ, у якому не існувало переслідувань, кодів і війн. Колись… 

Кіра заплющила очі. 

І світ ожив. 

--- 

Сонце заливало долину м’яким золотим світлом. Вітер ворушив високу траву, а десь у далині шумів водоспад. Тут, далеко від міст і Системи, вони були просто людьми. 

— Думаєш, це справді свобода? — Олекса лежав на схилі пагорба, схрестивши руки за головою. Його темне волосся ледь ворушилося від вітру, а очі вдивлялися в небо. 

Кіра сіла поруч, притиснувши коліна до грудей. 

— А що ще? Ми вільні. Система нас не знайде. 

Олекса усміхнувся. 

— Вільні, поки вони не вирішать, що ми їм потрібні. 

Кіра закотила очі. 

— Ну от знову. Може, хоч раз ти не будеш псувати момент? 

— Я просто реаліст. 

— Ти параноїк. 

Олекса засміявся і потягнувся до її руки. Кіра спершу не рухалася, але потім дозволила йому переплести їхні пальці. 

— Якби я був параноїком, ми б тут не сиділи. Ми б зараз тікали ще далі. 

Кіра відвернулася, дивлячись у далечінь. 

— Ми вже достатньо далеко. 

— Для тебе цього досить? 

Вона не відповіла. 

Далеко, за межами цієї долини, існував інший світ. Світ, де правили алгоритми, де кожен крок контролювався, де люди були лише цифрами в нескінченному коді. 

Але тут… 

Тут вони були просто двоє втікачів, які сподівалися, що цей момент може тривати вічно. 

— Якби все було інакше, — прошепотіла вона, — що б ти зробив? 

Олекса на мить замислився. 

— Я б переписав світ. 

Кіра здригнулася від цих слів. 

— І як би ти це зробив? 

Олекса знову усміхнувся, але цього разу в його очах з’явився якийсь інший блиск. 

— В усьому є код, Кіро. Варто лише знати, як його змінити. 

--- 

Кіра відкрила очі. 

Вона сиділа у темряві, її серце калатало. 

Олекса знав. 

Він завжди знав, що цей світ можна переписати. 

Але він не встиг. 

Замість нього це зробив хтось інший. 

І тепер Кіра не знала, чи був її Олекса єдиним, хто намагався змінити Систему… чи, можливо, він сам став її частиною. 

Вона стиснула кулаки. 

Єдине, що вона знала напевне: 

Їй доведеться це з’ясувати.