Читати книгу - "Ти - мій спокій, Ірен Вастро"

Підходжу небезпечно близько та дивлюся в його очі.

-Що ти там хочеш побачити?- питає він скептично.

-Незнаю. Мабуть щось особливе.- кажу я блукаючи поглядом по обличчю.

-Ну, що знайшла?- питає.

-Поки ні. – видихаю.- Поїхали. – і прямую до машини.

Андрій сідає поряд зі мною на задньому сидинні і ми рушаємо. Дивлюся у вікно, де таке красиве нічне місто. І знову засинаю. Прокидаюсь, доторку рук до мого волосся.

-Яно, ми приїхали.- каже Андрій.

Дивлюся навколо і бачу квартиру батьків.

-Вибач, ти не сказала за якою адресою ти живеш. Тому я привіз тебе сюди.- каже хлопець.

-Добре. Переночую тут.- кажу я.

Заходимо до квартири. Кішка біжить до Андрія та лащиться до його  ніг.

-Цікаво, я годую її, а любить вона тебе.- кажу я свій висновок.

-Хоч хтось мене любить.- каже з сумом беручи кицьку на руки і починає гладити, кицька прицьому муркає.

-Я в душ.- кажу я.

Прийнявши душ лягаю в ліжко і засинаю. Прокидаюся важко. Болить горло і здається мене морозить. Встаю з ліжка  та прямую на кухню, де мають бути якісь ліки.

-Доброго ранку.- вітається зі мною Андрій, що готує сніданок.

-Доббббрий.- каже трясучись з хриплим голосом.

-Що з тобою? Ти захворіла?- кладе руку на мій лоб.

-Мабуть кондиціонер був на максимумі вчора в клубі.- згадую я.

-Зараз сходжу в аптеку за ліками.- каже Андрій.

-Не треба, я сама…- кажу я.

-Коли ти вже навчишся приймати турботу.- каже Андрій та йде до аптеки.

Ось і продовження історії. Дякую за коментарі та вподобайки. Приємного читання.

Ваша ІРЕН ВАСТРО.