Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

Злата взяла флешку, відчуваючи, як важко вона лежить на долоні, наче була набагато більшою, ніж здавалася.

— Що саме вона робить?

— Сканує базу даних, знаходить записи певних студентів і змінює деякі параметри, — відповів Дамир, уникаючи деталей. — Все що від тебе потрібно — запустити її на комп'ютері з доступом до бази даних.

— А якщо мене спіймають? — Злата сховала флешку в кишеню джинсів.

— Не спіймають, якщо будеш обережною, — Дамир нахилився ближче. — Слухай, у тебе є своя страховка — фотографії Валерського. У мене — зв'язки серед впливових людей. Ми прикриємо одне одного.

Він усміхнувся, і Злата знову відчула цю дивну суміш тривоги і захоплення. Дамир був наче хижак у джунглях — небезпечний, але зачаровуючий своєю грацією і силою.

— До речі, — додав він, ковтаючи рештки еспресо, — сьогодні ввечері в клубі «Red Line» вечірка. Підеш зі мною?

Злата завагалася. Вечірка означала менше часу на підготовку до пар, на домашні завдання. Але з іншого боку, це була можливість дізнатися більше про Дамира, його зв'язки, його справжні наміри.

— Добре, — погодилася вона нарешті. — О котрій?

— Заїду за тобою о дев'ятій, — Дамир підморгнув їй. — Вдягни щось... вражаюче.

Увечері, готуючись до вечірки, Злата дістала з шафи чорну сукню, яку купила на гроші, зекономлені зі стипендії. Вона ніколи її не вдягала — надто відверта для університету, надто дорога для звичайної вечірки. Але сьогодні був особливий випадок.

Марина присвиснула, побачивши подругу в сукні.

— Ого! Куди це ти така красуня?

— В «Red Line». З... другом, — відповіла Злата, наносячи помаду.

— З другом чи з «другом»? — Марина підморгнула, роблячи пальцями в повітрі лапки.

— Просто з другом, — Злата знизала плечима, хоча сама не була впевнена, ким насправді був для неї Дамир. Союзником? Загрозою? Потенційно чимось більшим?

Вона дістала подарункову картку, яку отримала від нього на день народження, і вийняла з сумки косметику, куплену на ці гроші. Дорогі тіні, туш, хайлайтер — речі, які вона раніше не могла собі дозволити. З ними її обличчя наче перетворювалося, ставало більш дорослим, впевненим.

Телефон сповістив про повідомлення: «Я внизу. Д.»

Злата востаннє глянула на себе в дзеркало, накинула на плечі легку куртку і взяла маленьку сумочку на тонкому ремінці. Вона поклала туди лише найнеобхідніше — телефон, гаманець, ключі від кімнати і, після миті вагання, сріблясту флешку, яку дав їй Дамир.

Коли вона спустилася, Дамир чекав біля входу, спершись на капот чорного BMW. Побачивши її, він випростався і повільно оглянув з ніг до голови.

— Вау, — сказав він просто. — Ти вражаєш.

— Дякую, — відповіла Злата, відчуваючи, як її щоки злегка заливає рум'янцем, який, на щастя, був прихований під шаром тонального крему.

Вони сіли в машину, і Дамир плавно рушив з місця. Салон пахнув дорогим шкіряним салоном і його парфумами.

— Це твоя машина? — запитала Злата, роздивляючись інтер'єр.

— Батька, — відповів Дамир. — Але він дозволяє брати, коли потрібно вразити когось особливого.

Він глянув на неї з усмішкою, і Злата знову відчула це дивне замішання. Вона розуміла, що він грає з нею, використовує свою привабливість як інструмент. Але все одно піддавалася цьому впливу, наче метелик, що летить на вогонь.

Клуб «Red Line» виявився модним закладом у центрі міста. Сувора охорона на вході, червона доріжка, стіни з чорного скла. Дамир впевнено провів Злату повз чергу, кивнувши охоронцю, який одразу відкрив перед ними двері.

Всередині вирувало життя — гучна музика, яскраві спалахи світла, десятки людей на танцмайданчику. Дамир впевнено вів Злату крізь натовп до VIP-зони, відокремленої від решти клубу оксамитовою мотузкою.

— Дамир! — вигукнув хлопець за столиком, побачивши їх. — Нарешті! Ми вже думали, ти не прийдеш!

— Я завжди приходжу, коли обіцяю, Макс, — Дамир потиснув йому руку. — Знайомтеся, це Злата.

Макс — високий блондин з прилизаним назад волоссям і зарозумілою усмішкою — оглянув її з неприхованим інтересом.

— Нова дівчина? — запитав він, підморгуючи Дамиру.

— Партнерка, — виправив Дамир, допомагаючи Златі сісти. — По бізнесу.

За столиком сиділо ще кілька людей. Дівчина з яскраво-червоним волоссям, яку представили як Діану, ще двоє хлопців — Антон і Сергій, і струнка блондинка Віка, яка дивилася на Злату з відвертою неприязню.

— Отже, яку частину бізнесу ти ведеш? — запитала Віка, зробивши наголос на слові «бізнес» так, ніби це було щось брудне.

— Злата допомагає з... інформаційним забезпеченням, — відповів Дамир замість неї. — У неї талант знаходити потрібні дані в потрібний час.

Злата відчула, як напружується. Вона не знала, скільки ці люди знають про справи Дамира, і не хотіла говорити зайвого.

— Я просто стажуюся в деканаті, — сказала вона нейтрально. — Нічого особливого.