Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Мої 18, Сергій Олексійович 📚 - Українською

Читати книгу - "Мої 18, Сергій Олексійович"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мої 18" автора Сергій Олексійович. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 31
Перейти на сторінку:
6 Ніка

З води накульгуючи вийшла Ніка. Коли вона опинилася на березі, виявилося, що дівчина порізала собі праву ногу. Вдарилася там чимось на дні або я не знаю. Але було багато крові. Вона, мабуть, зачепилася за щось гостре стегном. Тому що по її красивій ніжки тонким струмком збігала червона смужка крові. Усі розгубилися. І її та наші дівчата теж.

– Води! Принеси мені води! – Раптом несподівано закричала на мене Яна.

Я побіг за водою. Швидко повернувся. Яна стала зливати з пляшки на ногу, змиваючи кров та пісок. Потім пішла до наших речей і повернулася, тримаючи в руках вату та бинт.

- Завжди ношу з собою про всяк випадок, — ніби перепрошуя сказала мені Яна.

- Тобі зараз краще піти додому і там все добре обробити або відразу до лікаря. Може там зашивати треба. - пояснила вона Нікі, закінчуючи перев'язувати її рану.

Ніка накульгуючи пішла одягатися. Її підтримували під руки її подруги. Вони почали збиратися додому, а ми ще вирішили залишитися до вечора.

- Навіщо такою спекою додому йти, — пояснила Таня. - Тут так приємно. Холодок. Як спаде спека, так і підемо, — запропонувала моя середня сестра і все з нею природно погодились.

- А ти, молодець! - Похвалив я Яну, — всі такі не знали, що й робити, сиділи, такі, витріщивши очі. А ти раз і все!

Яна, як завжди густо почервоніла і тихенько, так щоб ніхто не чув прошепотіла мені.
- Дякую.

Яка вона скромна, подумав я. Ні. Якщо вночі хтось і був зі мною, то стовідсотково це не Яна. А втім, яка вже різниця. Тепер мені подобалася Ніка і я вирішив, що обов'язково познайомлюся з нею ближче. Тим паче був привід. Типу дізнатися, як вона почувається і що їй сказали лікарі.

Ми просиділи з дівчатами на пляжі аж до вечора. Нам разом було дуже весело. У моєї Тані дуже гарні подружки.
Якби звичайно, наприклад, Квіточка не була подругою і ровесницею моєї сестри, то я б хотів, щоб вона була моєю дівчиною. 
Дуже вже вона була гарна у своєму золотистому блискучому відкритому купальнику. І така вся весела, заводна. Ми з нею грали в ладьї. Стрибали з понтона, купалися, грали на пару в карти. І коли вже ввечері поверталися додому, то вона була єдиною, хто поцілувала мене в губи на прощання. З рештою дівчат ми просто пообіймалися і все.

Мені було сумно розлучатися з Квіточкою. Дівчата пообіцяли, що ще обов'язково приїжджатимуть до нас. Допомагатимуть із прибиранням квартири та ми ще багато разів обов'язково сходимо разом на пляж.

Був пізній вечір. Мої сестри вже лягли спати. А я вирішив спробувати знайти в додатку Ніку, якщо вона, звичайно, дійсно живе в нашому будинку.
Якщо вже з Квіточкою мені не можна. І не зрозуміло, хто все-таки була та дівчина зі мого сну, то ось є доросла дівчина з якою у нас на мою думку виникла якась симпатія. Ніка мені подобалася. Подобалася по-справжньому. Як дівчина. Як жінка. І я хотів би, щоб у нас з нею було все. Все-все.

Відкрив додаток. Зробив усе, що треба. Все, як мене вчила Леся. І, о, диво! Там справді був її профіль. Ніка. Власною персоною дивилася на мене з особистої персональної сторінки.

– Привіт. Як твоя ніжка? - Написав я їй, абсолютно не сподіваючись, що ось прямо сьогодні отримаю якусь від неї відповідь. Але не минуло й кількох хвилин, як вона мені відповіла.

– Привіт, – писала мені Ніка. - З ногою все нормально, житиму. – І поставила якісь веселі смайлики.

Ми почали листуватися. Виявилося, що Ніка живе у моєму будинку прямо навпроти мене. Наш будинок стояв літерою П. Виходить ми жили в крайньому під'їзді, а в першому і теж на другому поверсі, жила Ніка. І її вікна виходили прямо на вікна моїх сестер.

- Якщо хочеш, виходь зараз у двір, — написала вона мені. - Поспілкуємось. У мене все одно нікого немає вдома. Мені самотньо.

Я глянув на годинник. Так, вже. Виявляється вже майже опівночі. Чесно кажучи, я б не за що в житті в такий пізній час не пішов би на вулицю. Але мене кликала доросла сексуальна дівчина, і тут неможливо було встояти.

- Я виходжу, - написав Нікє і почав швидко збиратися.

Тихесенько зачинив за собою двері та вийшов надвір. Там було порожньо та тихо. Де-не-де у вікнах горіло світло. Ми вийшли із Нікою практично одночасно. Вона накульгуючи йшла мені назустріч. Посередині двору була маленька альтанка. Тож ми там з нею зустрілися.

- Я - Ніка, — сказала мені моя нова знайома. І подивилася мені просто в очі, трохи схиливши голову на лівий бік і прибираючи з очей густий неслухняний чубчик.

Я теж представився.
- Як твоя ніжка? Може тобі важко ходити Нікуся?

- Нічого, — усміхнулася вона, — до весілля заживе. Питання тільки до якого.

- А в тебе незабаром весілля? – Не стримався і поцікавилася я в неї.

Вона засміялася.
- А ти веселий. - поклала вона мені руку на ліве плече. - Вибач. Ще поки що важко стояти.

- Пішли сядемо на лаву. - Я обережно підтримав її за талію і допоміг присісти на вузьку лаву, що стояла одразу в альтанці.

- А ті дівчата на пляжі, тобі вони хто? - Несподівано запитала мене Ніка, торкаючись мене. - Холодно, — пояснила вона.

- Там дві мої сестрички. Середня та молодша. А решта дівчат — це однокласниці Тані, моєї середньої.

- А та, яка промивала мені ногу. Така дівчинка порядна. І мила. Хіба вона не твоя дівчина? – Поцікавилася у мене Ніка, схиливши голову прямо на моє плече.

Я зрозумів, що зараз Ніка каже про Яну.
Не знаю і чого вона вирішила, що Яна моя дівчина? Ось ще. Я та Яна. Смішно.

- Ні, ні, що ти. - Почав відхрещуватися я від Яни. - Це просто однокласниця моєї сестри і нічого більше. Вона, звичайно, гарна дівчинка. Але за будь-яких розкладів вона ще маленька. Та й решта теж.

- Маленька? Скільки тобі років? – поцікавилася у мене Ніка.

- Вісімнадцять, — гордо відповів я.

- Дивно. Вона весь день трималася поряд із тобою. І ви такі були нерозлучні, — все ще не вірячи мені, похитала головою Ніка. - Ну так, гаразд. То кажеш тобі вісімнадцять? - Недовірливо зиркнула вона на мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 9 10 11 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мої 18, Сергій Олексійович», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Мої 18, Сергій Олексійович» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Мої 18, Сергій Олексійович"