Читати книгу - "Обрана, Катажина Обертинська"

Після першої справжньої перемоги над хижаками Замежжя Калена відчула в собі новий приплив сил. Вона не просто вижила, вона використала свій Дар, хай і хаотично, але з певною метою. Це було поворотним моментом. Тепер, коли перший шок від власної сили минув, вона була сповнена рішучості зрозуміти її. Одного вечора, сидячи біля вогнища, де вогники танцювали на обличчі Райана, підкреслюючи його глибокі зморшки, Калена запитала: "Райане, розкажи мені про Дар. Про справжній Дар. Чому він обрав мене? І що таке Захисники?"
Райан відірвав погляд від полум'я. Він довго дивився на Калену, немов зважуючи її готовність. "Добре, дитя. Час тобі знати більше", — нарешті промовив він. Його голос, зазвичай хрипкий, тепер став м'якшим, сповненим мудрості століть.
Він почав розповідати про давні пророцтва – історії про світ, що існував до хаосу, і про баланс між світлом і темрявою. Він говорив про Захисників – обраних воїнів, що володіли Даром, невидимою енергією, яка текла крізь світ, підтримуючи його гармонію. Райан пояснив, що протягом багатьох поколінь Дар передавався лише чоловікам. "Старійшини завжди вірили, що чоловіки володіють особливою 'стійкістю', силою духу, необхідною для контролю такої потужної енергії", — розповідав він. — "Вони вважали, що жіночий розум, занадто емоційний, не витримає такого тягаря, і Дар у жіночих руках стане некерованою руйнівною силою". Райан нахмурився. "Але я завжди відчував, що це була помилка. Можливо, навіть свідома омана, щоб утримати владу. Твій Дар, Калено, що проявився так раптово і потужно, є доказом цього".
Він продовжував, його голос був сповнений давньої печалі. "Ти запитуєш, що таке джерело темряви? Це Вічне Жорнило. Місце, де зародилася вся темрява, що колись загрожувала поглинути світ. Захисники століттями утримували його замкненим, не даючи злу вирватися назовні. Але після падіння останнього покоління Захисників… Жорнило ослабло. І тепер темрява поширюється".
Калена слухала, затамувавши подих. Кожне слово Райана відкривало їй новий, величезний світ. Її цікавість росла з кожною хвилиною. Вона відчувала, як у ній прокидається бажання знати більше, зрозуміти все. Але з цим знанням приходила й зростаюча відповідальність. Вона була не просто вигнанкою, вона була носієм Дару, єдиною, хто потенційно міг зупинити Вічне Жорнило.
Раптом, за межами їхнього табору, почувся шерех, а потім обережні кроки. Райан миттєво напружився, його рука потягнулася до лука. Але Калена відчула щось інше. Знайому енергію, не ворожу.
З тіні, що ковзала між деревами, вийшов Кай. Його обличчя було виснаженим, але його сірі очі світилися надією та полегшенням, коли він побачив Калену живою. Він пройшов довгий шлях, шукаючи її, і нарешті знайшов.
Їхня зустріч була напруженою, сповненою невисловлених почуттів. Кай зупинився на відстані, його погляд ковзнув від Калени до Райана, який, незважаючи на присутність Кая, не опускав зброї.
"Калено", — прошепотів Кай, його голос був хрипким від емоцій. — "Я шукав тебе. Я… я так шкодую. За все, що сталося. За те, що я не зміг захистити Дем'яна… тебе". Він зробив крок уперед, простягаючи руку, немов хотів торкнутися її, але тут же опустив її. Він намагався вибачитися за минуле, за свою бездіяльність, за біль, який вона пережила.
Калена дивилася на нього, її серце стискалося. Спогади про той жахливий день, про його бездіяльність, про зраду Старійшин, – все це знову спалахнуло в її пам'яті. Вона тримала дистанцію, її обличчя було кам'яним. "Що ти тут робиш, Каю?" — її голос був холодним, як лід. Вона не могла пробачити йому ту мить, коли він стояв і мовчав, коли її засуджували. Вона звинувачувала його в байдужості, хоч глибоко всередині розуміла, що він був таким же безсилим, як і вона.
Кай відчув її холодність, його обличчя скривилося від болю. Він розумів, що слова не можуть стерти минуле. Ця зустріч була не просто зустріччю старих знайомих, це було зіткнення двох змінених світів, двох доль, що колись були переплетені, а тепер, здавалося, розійшлися назавжди.