Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Планета трьох сонць 📚 - Українською

Читати книгу - "Планета трьох сонць"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Планета трьох сонць" автора Володимир Бабула. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 67
Перейти на сторінку:

Коли за дальнiми горами зарожевiла ранкова зоря, професор Мадараш прокинувся. Вiн напружено очiкував, яке з свiтил випливе на небозвiд першим.

В пишному сяйвi з'явилось найбiльше й найяскравiше сонце — Альфа Центавра А.

Мадараш обережно вiдчинив дверцята i з хвилину уважно прислухався… Тихо-тихiсiнько… На Землi радiсно зустрiчає схiд Сонця пташиний спiв, а тут мертво, як у домовинi… Яка гнiтюча тиша!

Погляд Мадараша впав на пiщану мiлину. Вся вона була вкрита жовто-зеленими в'ялими водоростями… а вiд недобудованого вертольота не лишилося й слiду!

Забувши про все на свiтi, вчений стрибнув з лiтака на пiсок i помчав до того мiсця, де вчора стояла тимчасова лабораторiя. Але там нiчого не було.

«Може, ящики та апаратуру занесло пiском?» — спало раптом йому на думку. Вiн розсунув товстий шар водоростей i почав розгрiбати мокрий пiсок. Викопав чималу яму, але нiчого не знайшов.

«А може, це не тут, а ближче до моря?» — Мадараш знову взявся до роботи, але все було марно.

— А, ось де вiн! — раптом пролунав голос Северсона. — Ми вас шукаємо скрiзь, а ви ховаєтесь у пiсок, немов страус. Чи, може, ви хочете знайти вертолiт?

Мадараш пiдвiв голову:

— Тут не до жартiв, Северсон!

— А погляньте на узлiсся, чи не стане вам веселiше?

Мадараш швидко обернувся. Серед кущiв Краус i Грубер лазили по якомусь предмету, густо обплутаному лiанами.

— Наш любий вертолiт так вдало замаскувався, що ми насилу розрiзнили його вiд кущiв! — засмiявся Северсон. — Де-небудь поблизу вiд нього, мабуть, знайдемо й ящики.

— Цiлком можливо, — кивнув Мадараш, не припиняючи роботи. — Вертолiт i ящики хвилi могли занести аж у джунглi. Але апарати… Надто вони маленькi та важкi. Гадаю, що гребусь тут немарно.

Северсон поплескав Мадараша по спинi:

— Це правда. «Навiть курча недаремно гребеться!» — як каже Навратiл. Але зараз ви все це облиште, ходiмо снiдати.


* * *

— Вертолiт загалом не пошкоджено, — повiдомив Краус, заходячи до лiтака. — Бiльшiсть ящикiв ми також вiдшукали. Не вистачає тiльки одного. Що в ньому було, зараз дiзнаємось — Грубер саме перевiряє за списком.

Нарештi повернувся до «Стрiли» й Грубер. Вже з виразу його обличчя можна було судити, що вiн несе недобру звiстку.

— Я сподiвався знайти найголовнiше — пропелер… Ну, i… — Грубер безнадiйно махнув рукою. — Ящик я справдi вiдшукав: якимсь чином його занесло аж на дерево. Але в ньому — нi дна, нi кришки. А пiд деревом нiчого… Ходiмте зi мною, може, я погано дивився.

Тепер уже всi гуртом оглянули мiсце, де було знайдено останнiй ящик, лазили на дерева, розгортали й трусили кущi — i все марно.

— Дивiться, дивiться! — вигукнула Алена, нахиляючись до землi.

На м'якiй глинi виднiлись свiжi слiди якоїсь тварини. Вона явно ходила на двох ногах, i на кожнiй мала по чотири пальцi.

— Ходiмте по слiдах! Не виключено, що їх лишила якась вища iстота, можливо, мислячий мешканець Кварти.

Вона одразу ж подалась у похмурий пралiс. За нею — Северсон.

— Куди ви? — затримав їх Навратiл. — Для подорожi в джунглi треба озброїтись, з голими руками вирушати туди не можна. Крiм того, всiм iти не варто, треба комусь подбати про «Стрiлу»… До того ж Алена повинна дослiдити тутешню рослиннiсть. Не забувайте, що нам треба якнайшвидше знайти будь-якi джерела харчування.

— Я виявила цi слiди, а тепер повинна братись до ботанiки?! обурилась Алена. — До того ж мої апарати лежать десь у пiску… Признайтесь: ви просто боїтесь за мене?

Навратiл знизав плечима:

— Ходiмо краще готуватись до майбутньої розвiдки. Йдеться не тiльки про слiди. Я не дуже вiрю у ваших квартян… — Перед лiтаком Навратiл зупинився i здивовано пiдвiв густi брови. — Ви йшли останнiм, Краус? То було не дуже обачно — лишати дверi лiтака вiдчиненими.

— Я справдi йшов останнiм… — збентежено вiдповiв Краус. — Але дверi я зачинив, пам'ятаю твердо. Може, вiтер…

— Вiтер? — перепитав академiк. — Але ж зараз повний штиль!

Краус швидко забiг до лiтака.

— Погляньте, тут хтось був! — показав вiн на розкиданi по пiдлозi чашки, якi пiсля снiданку лишились на столi. — Мабуть, сюди проникла якась тварина, бо мисляче створiння їх просто забрало б… Але постривайте: одна, двi, три…

— Чотири! — охнула Алена. — Двох не вистачає! Так, двi чашки зникли, i знайти їх не вдалось.

— Може, справдi квартяни? — неначе сам себе запитав Навратiл. Вiн вийшов з лiтака, пильно роздивився навколо. — Еге, друзi, та тут слiди! Такi самi, як i отi, в джунглях!.. — академiк пройшов кiлька крокiв i знизав плечима. — А ось тут вони зникають, — так, нiби загадкова iстота випарувалась у повiтря…

Це здавалось неймовiрним, але кожен мiг переконатись на власнi очi: слiди зникали там, де вони мусили бути найвиднiшими.

— Що ж це за iстоти? Може, вони для нас небезпечнi? — мiркував уголос Краус. — Чи мають вони зброю?

Груберу, який понад вiсiм рокiв тiшив себе думкою про зустрiч з квартянами — «майбутнiми рабами», — стало страшно.

— Може, нам з Краусом слiд одразу ж узятись за ремонт лiтака? звернувся вiн до Навратiла. — А ви тим часом оглянете околицi. Не виключено, що незнайомi iстоти мають житло десь недалеко вiд нас.

— Це слушно, — погодився Навратiл. — Ми вирушимо в дорогу негайно.

Крiм механiчних пилок та найнеобхiднiших приладiв, вирiшили

1 ... 9 10 11 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Планета трьох сонць», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Планета трьох сонць"