Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Глибокий мінус, Володимир Дмитрович Михайлов 📚 - Українською

Читати книгу - "Глибокий мінус, Володимир Дмитрович Михайлов"

256
0
09.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Глибокий мінус" автора Володимир Дмитрович Михайлов. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 45
Перейти на сторінку:
в секунду більша, — переможно виголосив Кленов. — Напрямок відомий… Земні зачекають. А ми з вами ще раз подивимося на Чорних Журавлів Всесвіту…






ГЛИБОКИЙ МІНУС

1

Колін повільно повернув ключ ліворуч і вимкнув ретаймер. Із заплющеними очима посидів у кріслі водія, але серце, що закалатало в раптовому приступі гніву, не вгомонялось. Тоді він виліз із хронокара і всівся просто на землі.

Раптом він стрепенувся і повернув голову. Зліва донеслося важке пихкання, і Колін автоматично відзначив, що до води пробираються гадрозаври — ящери, величезні і зовсім непривабливі. Але вони пройдуть стороною, та й, крім того, тут, у мезозої, просто неможливо було зосереджувати увагу на кожному ящері. Бо тоді тільки це й довелося б робити, а працювати стало б ніколи.

А все-таки де Юрко?

Ага, справа долинуло щось, що нагадувало мелодію. Це вже була інформація. Хоч коливання повітря, які долетіли, мелодією назвати можна було тільки з великою натяжкою. З величезною. Співак! Колін глузливо скривив губи. Ледацюга…

Мелодія наближалась. Тоді Колін звівся па ноги. Він розставив їх ширше і вперся куликами в боки. Нагнув голову і саркастично посміхнувся. У цій позі Колін чекав і далі.

Наступної миті Юрко побачив Коліна. Хлоп'як ішов, старанно зображуючи безтурботність. Він навіть знову заспівав.

— А он, — виспівував Юрко, — он високі дерева, хоч, може, то й не дерева. І велике жовте сонце. Як тепло тут! А он стоїть Колін, великий хронофізик. Він надувся, Колін. Він гнівається. Що він скаже мені, Колін? Що він зробить?

— Про це ти зараз дізнаєшся, — похмуро мовив Колін. — А скажи-но мені, великий артисте, хто спалив рест у хронокара?

— Хто спалив рест у хронокара? — заспівав Юрко, спинившись кроків за десять від Коліна і не виявляючи бодай найменшого бажання підступити ближче. — Звідки я знаю, хто спалив?.. Може, Ліна… Або Ніна. Або Зоя… Не підходь, ти! — останні слова соліст вигукнув скоромовкою.

Колін поморщився.

— Краще не кивай на дівчат. Завжди доцільніше зізнатися самому.

— Що ж мені вдіяти, — плаксиво сказав Юрко, — коли я таки справді не знаю, хто спалив рест? Ніби я не вмію водити хронокар. А коли вмію — а вмію ж, га? — то, виходить, я не міг спалити рест. Як ти гадаєш?

Він зробив паузу. Колін стояв усе в тій же позі, що не віщувала нічого доброго. Юрко зітхнув.

— Проте я готовий полегшити твоє становище, о вельмишановний керівнику. Своїми руками заміню рест. Хай уже. Мені завжди доводиться лагодити те, що ламають інші. Я заміню рест. — За цих слів на обличчі його з'явився вираз високого й спокійного благородства. — А посуд зате хай помиє Ван Сайєзі.

Колін зітхнув. Легковажність плюс брак мужності — оце Юрко. Як добре було б в експедиції, коли б не він зі своїми вибриками. Зовсім пропадає робочий настрій…

— Невелике це задоволення — бути твоїм начальником, — мовив Колін, суворо дивлячись на хлопчиська. — Втім, я все це врахую, коли складатиму звіт.

— То я пішов, — поквапливо сказав Юрко. — Де в нас запасні рести?

— Кожен член експедиції мусить знати це напам'ять, — намагаючись зберегти спокій, роздільно вимовив Колін. — Знати так, щоб, навіть коли тебе збудять серед ночі, відповісти, ні на секунду не задумуючись: «Запасні рести зберігаються в лівій верхній секції багажника». Людина, котра не знає цього, не може брати участі в експедиції, яка вирушає в мінус-час, у глибоке минуле Землі. Ти зрозумів?

— Та звичайно, все ясно, — сказав Юрко й побіг до хронокара, підстрибуючи та роблячи по три кроки однією й тією ж ногою.

Колін похитав головою. Потім він повернувся і неквапливо рушив до другої позиції, де ще вранці стояв хронокар Сизова. Присів на звалений стовбур і замислився.

Коли справи в експедиції ладилися, можна було, дозволивши собі невелику перерву, сидіти отак і відчувати, як тече, і чути, як дзюрчить плинний час. Як ніде, це відчувалося тут, у глибокому мінус-часі, в далекому, ой, якому ж далекому минулому Землі. Ставало трохи моторошно, коли думав про ті мільйони років, які відділяли експедицію від радісної і легкої сучасності. Там би й працювати. Але місце зорельотчика — в космосі, а хронофізика — в мінусі.

Точніше, в одній із шахт часу. Там, де пірнати в минуле було, завдяки меншій густині часу, легше, аніж в інших місцях. У шахті номер два, на рівні мезозою, й перебувала зараз ця група експедиції.

Тут було чимало роботи. Слід було з'ясувати причини, чому рівень радіації на планеті в цю епоху знову різко змінився; зрозуміти, чого вимерли динозаври. Зіставляючи ці дані з результатами груп, що працювали вище і нижче, можна буде збагнути, чи не позначаються ці стрибки на стійкості процесу еволюції, а головне — встановити, що ж саме є причиною цих стрибків: може, спалахи наднових або ще щось.

Тому до складу експедиції входили і зоологи, і ботаніки, і радіофізик, і хімік, і астроном, і, звичайно, хронофізики. І Юрко, котрий, власне, ще був ніхто, але вельми хотів ким-небудь стати.

Проте навряд чи це йому вдасться. Хоч він начебто й тяжіє до зоології. Та самого бажання мало, потрібна вдача. А її нема. І нарешті Юрко не займається наукою. Він бавиться нею.

Добре, що експедиція складається не з Юрків. І та група, яка нині в силурі займається трилобітами, їхнім розквітом та загибеллю, вільно пересуваючись у своєму хронокарі на мільйони років; і група Рейніса — Ігошина в археї, біля колиски життя; і обидві групи вищих рівнів — усі вони складаються з серйозних людей.

Верхнім групам особливо тяжко: кожна з них складається всього з однієї людини. Петько і Тер. Кожен з них — один на мільйони років…

1 ... 9 10 11 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Глибокий мінус, Володимир Дмитрович Михайлов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Глибокий мінус, Володимир Дмитрович Михайлов"