Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Інший вид, Алла Сєрова 📚 - Українською

Читати книгу - "Інший вид, Алла Сєрова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Інший вид" автора Алла Сєрова. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 61
Перейти на сторінку:
він мені каже: «Нема чого штани протирати в школі. Йди до технікуму, там і атестат, і фах». То взяли мене до медучилища, без вступних іспитів, оскільки сирота. З нього забрали до армії — працював у госпіталі. Велося мені непогано, та поки служив ото — помер батько, стрий теж помер. Нема куди вертатися. В Мочарі хата, а робити там що? Спиватися, як батько? А в Самборі стрийна не довго вдовувала, пустила приймака, то хто я їй — чужа чужина. Аж тут пише мені Дарка: приїжджай, Мареку, треба нам одне до одного горнутися, тільки й рідної душі. Прислала грошей, ото я й приїхав. Спочатку погано велося: таке місто — галас, купа людей, дихнути нема як, сморід. Потім звик. У шуряка майстерня власна, тесля він. Ну й мене взяв до себе. А минув рік, Дарка й каже: гайда вчитися, Мареку, бо дурням ніде дороги нема. Я туди-сюди озирнувсь — університет є, а знань у мене обмаль. Отак і потрапив на філфак, через дискримінацію — хлопців беруть охоче, а я до того ж мову добре знаю. Та не шкодую. Багато на що очі відкрились, хоч і важка наука.

— Ну, Мареку, це нецікаво, — Ліка примхливо пирхає. — Щось ти недоговорюєш. А де історія кохання? Розказуй, Мареку.

— Я не хочу про це говорити. Зараз час спати. Вже страшенно пізно.

— Так. — Орест підводиться. — Маєте рацію. Вже глупа ніч, час спати. Дівчатка, було дуже приємно. Ходімо, Мареку. Всім добраніч.

Ліка гасить світло. В кімнаті западає тиша. Кімната в чужому місті, довга дорога, посиденьки — все це зблизило їх. Ліка засинає цілковито щасливою.

Наталка провалюється в сон миттєво. Але й там немає спокою.

Наталка стоїть на темній дорозі. Дорога піднімається вгору, обабіч неї навалено купи каміння, вкритого рудим мохом. Темне небо вдивляється в Наталчині очі колючими зірками. Наталці холодно, вітер шарпає її одяг. Вона йде вперед, потім починає бігти. Десь там, попереду, порятунок, затишок, обличчя друзів, але туди треба ще дістатися, а ноги не йдуть. І щось наздоганяє Наталку, вона бачить червоні очі, що ловлять відблиски місяця, бліде обличчя і кров. Наталка не бачить, але знає: то її власна кров.

— Наталко, чуєш? Прокинься!

Наталка виринає з темного жаху і бачить стурбоване обличчя Сабрини, її сірі очі запитливо вдивляються в Наталчине нажахане лице.

— Що б там не було, це тільки сон. Страшний сон. — Сабрина подає їй склянку води. — Ось, випий валер’янки. Мене іноді теж лякають страшні сни, але валер’янка допомагає.

— Ти гадаєш, що я божевільна?!

— Чого ти заводишся? Нічого такого я не думаю. Ми всі трохи божевільні — не в тому, так в іншому. В кожного є щось таке. І погані сни — це ще нічого, навіть трохи тривіально. Ось візьми нашу товстуху. Вона скінчить колись тим, що пускатиме слину в оббитій повстю палаті божевільні. І це не тому, що вона так повелася зі мною, а об’єктивно. Хтось підсипав у її ріденьку душу конячу дозу праведності. Її вже зараз добряче косить шиза.

— Маєш рацію. — Наталка сідає в ліжку. — В ній справді є щось таке, ненормальне. Дякую, що розбудила. Мені вже краще.

— Ну от, бачиш! — Сабрина радіє. — Я знаю, як впоратись із поганими снами. У мене в цьому величезний досвід. Вони це знають і до мене не лізуть.

— Хто?

— Погані сни. Спи, Наталко, добраніч.

— Твої погані сни — не просто сни, так?

— Як і твої, люба.

Наталка чує, як Сабрина вмощується у своєму ліжку. Ось затихли старі пружини, волосся дівчини розсипалось по подушці. Наталка чує запах валеріани, і їй стає трохи легше на душі. Вона заспокоюється, відчуваючи поряд присутність Сабрини. «Я знаю, як впоратися з поганими снами». Ці слова запали Наталці в серце.

Вранці всі йдуть снідати, потім сідають у поїзд.

— Ми доїдемо до Ужгорода, а звідти електричкою — до Мукачевого. Так і дешевше, і швидше, — Орест задоволений, все йде за планом. — Є питання?

— Ні, — Мар’ян влаштовується на полиці в купе. — Які там питання? Все як слід.

— Так, — блідо посміхається Наталка. — Все йде, як слід.

Вона зустрічається поглядом з Сабриною і відводить очі. Сабрина замислюється:

«Щось вона крутить. Але що? Спитати — не скаже, бісова душа. Треба простежити за нею, бо що ближче ми під’їжджаємо, то блідіший в неї вигляд. Вона чогось страшенно боїться. І як це ніхто досі не помітив?»

— Про що ти думаєш? — Ліка вже встигла переодягтись і тепер весело поглядає на Сабрину.

— Так, дрібниці. — Сабрина дістає халатик. — Відвернешся?

Я перевдягнусь.

— Як скажеш… — Ліка безмежно здивована. — А я гадала, тобі байдуже, у тебе ж така робота…

— Робота? — Сабрина закам’яніла. — Отже, так ти собі це уявляєш? Робота…

Сабрина не помічає, що до купе заходять Мар’ян і Орест з Наталкою. Вона стоїть обличчям до вікна, намагаючись впоратися з гіркою образою. Але це їй погано вдається.

— Що ти знаєш про цю роботу? Про те, як треба посміхатися різній потолочі, що надудлилась горілки і прийшла подивитися, які в тебе сідниці? Що ти знаєш про те, як страшно, гидко, соромно зображати на подіумі кохання з залізною жердиною, а потім кожен вважає своїм обов’язком назвати тебе повією і продемонструвати свою зверхність і презирство? І про те, скільки гидоти доводиться вислухати, побачити, відчути? Коли приходиш додому і змиваєш із себе бруд чужих поглядів і п’яних бажань? А потім тебе викликають до деканату і пропонують принести довідку від венеролога. Щомісяця. І секретарка гидливо бере в мене її двома пальцями, а потім іде мити руки — на випадок, якщо я ту довідку

1 ... 9 10 11 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інший вид, Алла Сєрова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Інший вид, Алла Сєрова"