Читати книгу - "Сатира, Олександр Олесь"

I

В своїй хаті непотрібно і матури мати,

І робити в своїй хаті легко докторати.

Батько скаже: «Ану, діти, батька звеселіте:

Не самим святим судилось горщики ліпити.

Не самі, що вчились в школах,- вчені є і з дому,

Так чому б мені не мати клятого диплому?!

Зватись доктором я хочу! Так вже заманулось,

Заманулось, щоб на старість серце усміхнулось».

Дітям - що? аби не сльози, а якась забава,

І гукнули: «Пане доктор! Слава, батьку, слава!»

II

Лежить мій пес, мовчить, як пень.

За вухом зрідка лиш почеше,

Зате мій приятель весь день

Мені все бреше, бреше, бреше.

Я їх ненавиджу обох

За неприродну дику вдачу:

Один мовчить, неначе здох,

А другий грає роль собачу.

Англійська делегація!

Фунти, фунти, фунти…

Паради, декорації,-

Два кроки до мети.

Англійці роздивилися:

Ну, бізнес - чорта з два.

Почухались, скривилися…

Скривилась і Москва.

Англійська делегація

Купила самовар.

Одна орієнтація:

На світовий пожар!

I. В ХВИЛИНУ РОЗПУКИ

«Русская школа» у Львові,

Наче на спині - чиряк.

Наче - сідло на корові,

Наче в «Тризубі» - Коряк.

«Русская школа» у Львові,-

Наче Пилип з конопель.

Наче і буде, панове,

В «русскіх руках» - журавель.

II. ГРУШІ НА ВЕРБІ

Ах, як вставати неприємно,

Коли дзвенить-тріщить дзвінок,

Коли за вікнами ще темно,

Коли у вихорі лайок

Хапаєш перший черевик,

Щоб той, хто будить, в дверях зник.

Чи й нам, «будителям», не краще,

Коли ще поночі, лягти,

Коли ще спить народ ледащий

Без мрій, без прагнень, без мети…

Нехай уже скінчить свій сон,

Щоб знов не бігти за кордон.

I. Ad astra 9

Оглянувшись як слід навколо,

Збагнувши помилки й гріхи,

Потерли ми з хвилину чоло

І стали на Нові Шляхи.

Тепер усе нам ясно й видко…

Як просто ці шляхи ідуть!

Вони нас, певно, дуже швидко

У самий Харків приведуть.

II. ГРА ПРИРОДИ

Правди і Волі шукав я весь вік,

В замки, в халупи заходив.

Правди, здавалось, і слід уже зник,

Волі також не знаходив.

Так всю Європу дарма я сходив,

Бачив лиш кривду й неволю...

Бачив народи - панів і рабів,

В’язнів, що корчились з болю.

Правдо і Воле! О, де ж вас шукать?

Хоч озовіться на крики!

Дзирк! Аж вони в Вінніпезі сидять

Вдвох на колінах - Мандрики.

I

Коли з Америки приїде

Найневідоміший земляк,

Чому в нас дзвонять в усі дзвони.

Чому це так?

Газети повні біографій

І панегіриків йому...

Портрети, раути, концерти...

Але чому?

Поети, критики, учені

З пером в руках не сплять ночей

І тільки пишуть, пишуть, пишуть…

Із-за очей?

Не треба надто дивуватись:

Це світовий уже трагізм.

У всьому винен той проклятий

Капіталізм.

II

Хай згинуть нерви і нирки,

Хай згинуть легені й печінка.

Погасне сонце і зірки,

І хай живе одна ковінька.

I. ЗВІТ

Вітано мене

І оплескувано мене

Сердечно.

Везено мене

І доставлено мене

Безпечно.

Стрінено мене

І посаджено мене

Прихильно.

Поєно мене

І нагодовано мене

Обильно.

Кладено мене

І закутано мене

Препишно

Спалося мені

І переспалося мені

Розкішно

Снідалось мені

І обідалось мені

Прегарно

Їхалось мені

І минулося мені

Безкарно.

II

Коли б був Нансен полетів

На північ Нобіля шукати.

Вся Ліга визнала б наш.., спів,

За нас стояли б делегати…

Лети, голубчику, лети,

Прийми належні побажання

За все, що виборов нам ти

В часи проклятого вигнання.

«В Празі з печаткою «Директорії УНР» розіслана анкета військовим».

З газет

I

«Українці - анархісти».

Це ж є вигадка, брехня,

Таж ми маємо щодня

Стільки влад, що ніде сісти!

І уряди, й парламенти,-

Не страшний для нас фашизм,

І немає жодних криз,

Хоч кричать про них студенти…

Директорія - в Варшаві.

Директорія - in Prag 10

Буде ще колись в Лубнах,

В Кобиляках і Полтаві.

В Мотовиловці, в Петрівці,

Від Кавказу ген, аж ген,

В кожній хаті суверен,

А парламент - в дітях, в жінці

II

Живе маленька в мене мишка.

Сьогодні вилізла вона

Така знесилена, сумна:

І нежить лютий, і задишка…

Невже це їй надходить кришка?

О мій читальнику єдиний,

На кого ж ти мене лишиш?

Сама ти плачеш