Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Остерігайтеся котів 📚 - Українською

Читати книгу - "Остерігайтеся котів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Остерігайтеся котів" автора Жиль Легардіньє. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 69
Перейти на сторінку:
ти в такому стані?

— Ні. Учора ввечері Мортань улаштував мені проміжну оціночну співбесіду.

— Уже?

— Він вирішив трішки випередити події. Я була першою. Послухати його, так я нездара. Нічого не роблю як слід. Він мене знищив, змішав із багном. Мені настільки стало зле, що я виблювала.

Хай їм грець, цим камерам, я повертаюся. Жеральдін має пригнічений вигляд. Беру її за руку.

— Ти ж знаєш, який він. Він так не вважає. У нього просто така посада. Не бери близько до серця…

— Я ненавиджу його.

— Усі його ненавидять. Його мама втекла в Індію, щоб більше його не бачити.

— Справді?

— Ні, Жеральдін, я жартую.

— Добре, що в тебе веселий настрій. Він сказав, що сьогодні вранці твоя черга. Диви, он, виходить із кабінету…

10

Нас приймають за дурнів… метод батога і пряника. Щороку мільйони з нас беруть участь у великому цирку — щорічних співбесідах. «Неофіційна зустріч для вільного обміну думками з приводу роботи кожного працівника, щоб оптимізувати діяльність підприємства в цілому шляхом розвитку персоналу». Лишень подумайте! Той, хто проходив через це, знає, яка безодня відділяє цю зворушливу програму від реальності.

Найчастіше один або два нижчі керівники пояснюють вам, чому, «незважаючи на ваші беззаперечні зусилля», ви не отримаєте надбавки до зарплати. Якщо ви наполягаєте, аргументуєте, «неофіційна й невимушена» зустріч перетворюється на допит інквізиції. Вони готові на все, аби виправдати свої рішення. Десятки разів мені доводилося втішати принижених колег. Мерзенно посміхаючись, нехтуючи вашою гідністю, вам дають урок. Урешті, це лише спосіб виправдати той факт, що вам немає сенсу претендувати на шматок пирога, якого ділять інші. Вони думають, що після цього ще можна мати апетит…

Я сиджу навпроти Мортаня, який промовляє до мене свої завчені фрази. Вам відомий той стан, коли сніг засліплює очі? Це явище виникає, коли ви довго дивитеся на відбиті в кристаликах снігу промені сонця, аж поки в очах не потемніє. Тут, у його маленькому кабінеті, де ще зберігся запах блювотиння Жеральдін, у мене настає не сліпота, а глухота від тих нісенітниць, що він верзе. Я надто довго слухала, тож мої вуха більше не функціонують. Мої барабанні перетинки полопалися. Я дивлюся, як він жестикулює, посмішка на його обличчі змінюється несхвальними поглядами. Ворушить пальцями, як кандидат у президенти, якого показують по телевізору. Шкода, у нього волосинка стирчить з носа — і це все, що я бачу. Змащене гелем волосся, гарний одяг, куплений зі знижкою в Інтернеті, імітація дорогого годинника, — а тут увагу відвертає ця одна безглузда волосина.

Утім, я знаю, про що він зараз мені говорить: цей престижний і великий банк такий великодушний, бо дає мені місце роботи, тоді як я, відверто кажучи, за оцінкою «духу компанії» отримала нуль. Я навіть нікого з родини не привела до банку. Я не продала жодного банківського продукту своїм подружкам. Поганий дилер.

Не знаю, скільки часу сиджу перед ним, але це не важливо. У мене нестерпно болить рука. Цей нахаба навіть не поцікавився, що зі мною сталося. Грубіян. Жалюгідна комаха. Цього вечора ти будеш задоволений собою. Зможеш навіть зробити свою нікчемну доповідь перед шефом. Будеш панувати над своїм королівством. Ти зруйнував Жеральдін, а тепер узявся за мене. Нічого страшного. Переживу. А коли мені набридне, мій Рікардо прийде й розчавить твою брудну щурячу голову.

— Ви погоджуєтеся зі мною, Жулі?

«Мені начхати, я нічого не слухала».

Він наполягає:

— Обіцяєте над цим подумати? Це у ваших інтересах…

«Ще подивимося».

Я навіть не відповіла. Підвелася й покинула кабінет. Жеральдін чекала на мене:

— Ну? Як усе минуло? Ти довго була.

— Дуже добре. Він уважає мене геніальною і вирішив додати мені тридцять відсотків до зарплати.

Жеральдін застигла. Вона почервоніла, наче залпом випила чашку гарячого шоколаду, разом із ложкою. Коли ми говоримо, що хтось закипає, то маємо на увазі саме такий стан. У мене не було часу сказати, що я пожартувала. Вона побігла до Мортаня з криком. Думаю, навіть не постукала — тобто не у двері. Вона просто влетіла в кабінет. Звідти долинав несамовитий лемент. Схоже, що вона кинулася до нього просто через стіл, перевернувши все з ніг на голову. Мортань лише вигукнув:

— Та що з вами сталося?

Далі був дзвінкий ляпас — такого удару я раніше не чула. Удар лісоруба, яким можна завалити бика. Потім усе затихло. Жеральдін вийшла, трішки розпатлана, але умиротворена. У банку час зупинився. Цікаво, чи Мортань іще живий? Я не хотіла йти дивитися. Вважала за краще уявити його непритомним, з почервонілою щокою і перекошеною головою, розплющеного в кріслі, схожим на манекен для тестування безпеки дорожнього руху після удару на швидкості сто тридцять кілометрів на годину фурою, заповненою прасками. Уперше наше відділення було сповнене гармонії. Цього дня щось змінилося в банку — і в мені теж.

11

Я люблю ходити до Ксав'є. Уже й не пам’ятаю, коли востаннє в нього була. Його будинок суміжний із моїм, але атмосфера там зовсім інша. У нас — маленькі сходи, скромні квартири, а в нього — консьєржка, велике подвір’я з гаражами, за межами якого видно тополі сусіднього скверу. Ксав'є завжди тут жив, у квартирі його батьків. Коли він запізнювався до школи, то залізав на дахи гаражів, перетинав невеликий громадський сад і потрапляв прямісінько на шкільне подвір’я через отвір у паркані. Ми часто гралися разом. Наскільки я пам’ятаю, він був найміцнішим із нашої компанії. Порядний хлопець, без усяких там історій, такий собі «середнячок» у всьому, мав декілька подружок. Жив собі спокійно, аж до того, як його спіткала невдача з армією. Ми так і не дізналися причини. Він ніколи не розповідав про це. Проте всім відомо, що в нього «золоті руки». Якщо хтось із місцевих стикнувся з якоюсь поломкою або комусь потрібен майстер зі зварювання чи припаювання або експерт з питань металу чи мідних труб — звертаються саме до Ксав’є. У нього чудова робота на підприємстві промислової сантехніки. За чотири місяці він став бригадиром, але йому це було не до вподоби, бо він більше не торкався металу. Тож попросив повернути його на колишнє місце. Уночі він горбатиться на будівництві, а решту часу присвячує своєму дослідному зразку.

Ксав’є — ходячий годинник. Щодня, улітку й узимку, його неодмінно можна зустріти в майстерні, починаючи з пів на шосту. У глибині двору йому пощастило придбати два гаражі. День удень він відчиняє

1 ... 9 10 11 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Остерігайтеся котів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Остерігайтеся котів"