Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Повстала з попелу, Делісія Леоні 📚 - Українською

Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Повстала з попелу" автора Делісія Леоні. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 146
Перейти на сторінку:

Я почув спокійний стукіт каблучків. Це дівчисько звикло, щоб на неї всі чекали? Навіть анітрохи не поспішає!

Я обернувся до входу і завмер. У дверному отворі стояла висока, тендітна дівчина, з яскраво-рудим волоссям, зібраним шпильками в нехитру зачіску. Ніжно зелена сукня мала досить глибоке декольте, яке відкривало високі молоді груди. Широкий пояс із камінням підкреслював її тонку талію. Щось було в ній таке… самодостатнє. Вона жодного разу не глянула на мене, а пройшла до своїх батьків. Ні, вона не поводилася як маленька, розпещена дівчинка. Переді мною стояла дівчина, яка знала собі ціну, яка могла себе подати. Щось було в ній таке...

Вона про щось шепотіла з батьками, і я спостерігав за її жестами, за її мімікою. Невже цьому дівчиськові справді вісімнадцять?

Зрештою, вона перевела свій погляд на мене. Я хотів прочитати в ньому хоч щось, що видало б її ставлення до мене. Але її чи то сірі, чи то зелені очі були холодними, як крижинки. Їй би ще мою новонабуту силу на додачу, так і заморозила б мене одним поглядом.

— Ми починаємо? - спитав абат, чим вивів мене з моїх роздумів. Я кивнув і підійшов до невеликого саморобного вівтаря з чашею.

Поруч зі мною стояла і моя дружина. Я пам'ятаю її дитиною. І те, я миттю побачив її в саду, коли прийшов уперше в цей будинок. Того дня і сталося наше одруження. Я ніколи навіть не думав про те, як вона виросла та змінилася.

Абат почав читати молитву богам, розпалюючи у чаші невеликий вогонь для обряду. У маленькому полум'ї, що утворилося, щось вічно спалахувало різними відтінками, потріскувало, але я не звертав уваги на все, що відбувається навколо.

Я хотів лише одного: швидше закінчити все і забратися з цього будинку. Мені потрібно було підготуватися перед тим, як вирушити у світ Хаосу. Ще залишилося багато нагальних справ. Вся вистава, влаштована абатом, здавалася мені смішною і безглуздою. Я кинув швидкий погляд на свою «дружину», яка слухняно стояла поруч з гордо піднятою головою і з таким байдужим обличчям. Не я один бажаю швидше покінчити з цим.

— Піднесіть руки до чаші і повторюйте за мною слова молитви, — звернувся до нас старий абат.

Ми майже одночасно піднесли руки, і почали повторювати слова за Фавієм. Її голос був… таким твердим, впевненим, але досить ще ніжним та юним.

Ми промовили останні слова, вогонь у чаші спалахнув сильніше і миттєво згас. Я дивився на своє зап'ястя та на зап'ястя дівчини.

Наше шлюбне татуювання, у вигляді плетеного браслета, мало розколотися, показуючи, що наш шлюб розірваний. Але татуювання було на місці і жодної краплі не змінилося.

— В чому справа? – першим спитав я в абата.

Той уважно вивчив наші руки і відповів:

— Єдина поважна причина перед богами для розірвання шлюбу — відсутність фактичних шлюбних відносин.

— Правильно! Тому я й питаю: у чому річ? Наш шлюб не консумовано, - погане передчуття охоплювало мене. Ще цей проклятий холод усередині мене!

Абат глянув на мене з осудом. Якого Хаосу!

— Боги не сліпі, герцогу. Це Ви можете обдурити людей, але не їх. Ви витрачаєте мій час.

— Стоп, зачекайте! - зупинив я абата, який вже почав виходити з кімнати. – Може, ми щось зробили не так? Наш шлюб недійсний, і тільки з тієї причини, що я її вперше бачу.

— А ось боги так не гадають. Прошу пробачити мені, але в мене служба. На жаль, анулювати ваш шлюб боги вам не дозволили.

За абатом зачинилися двері. Я глянув на лорда і леді Кранстоф, чекаючи роз'яснень і каверзи з їхнього боку. Але побачивши на їхньому обличчі жах, я зрозумів, що це не їхніх рук справа. Вони чудово розуміють зараз, що якщо шлюб не буде сьогодні розірваний, то завтра їхня дочка зустрінеться з Хаосом. Хорд також перебував у шоці. А потім я подивився на свою дружину.

Вона стояла осторонь і ніжно потирала зап'ястя. На її обличчі був спокій, який так не вписувався в ситуацію, що склалася.

— Хтось може пояснити мені, що відбувається? – люто закричав я.

1 ... 9 10 11 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повстала з попелу, Делісія Леоні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повстала з попелу, Делісія Леоні"