Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

. …

Три. Я маю на увазі... Два. Рахую мене.

.

Це не екіпаж, сказала Дарлінг. Це одна людина.

! . !

Кохання! — вигукнула здалеку одна з її гільдій. Тут є рідкісний!

.

Джекпот, сказала вона. Я мушу бігти.

? .

Як виглядає рідкісний? — спитав я, відчувши можливість. І сподіваюся, що Френк зверне на це увагу.

, 4

Кохана завагалася, а потім повторила моє запитання своїм товаришам по гільдії. Величезна мавпоподібна істота, рівень 4. Чорні роги, червоні очі. В цілому досить моторошно.

.

Для цього їм знадобиться цілитель, прошепотів Френк. Або вдвічі більше гравців, ніж зараз.

Вам знадобиться цілитель, щоб убити його, сказав я. Або більше людей. Інакше ви всі мертві.

?

Вона підняла брову. І ви знаєте, що як саме?

Я знизав плечима. У мене є свої джерела.

Я — джерело всіх знань, — прошепотів Френк.

.

Гаразд, сказала вона. Ми якнайшвидше вирушимо до Пісків. Буду на зв'язку. Вікно зникло з поля зору.

, —

Ну, пішло...

Я люблю Дарлінга, - сказав Френк.

,

Так, ви вже це сказали, я сказав. Посеред моєї розмови. Це дуже відволікало.

– сказав Френк.

? .

Диби? – сказав Хаус.

… .

Я зітхнув. Це означає, що він називає Дарлінг своїм, сказала я. Що, до речі, не є чимось, що ви можете або повинні робити, маючи на увазі людину. Нормальна людина називала б діб на останньому шматку піци... Ось такі речі.

Дібс, повторив Хаус. Диби. Це поширений вислів?

Ех, сказав я. Його зазвичай розуміють, але використовують не так часто.

.

Чудово, сказав Хаус. Я постараюся внести зміни в свій лексикон.

.

О, Хаус, сказав Френк. Я дуже сумуватиму за тобою, коли тебе виженуть з гри за те, що ти занадто багато робот.

Дякую, – сказав Хаус.

Це була образа, сказав я.

Зрозуміло, сказав Хаус. Я відкликаю свою подяку. Чи поведу я нас на північ?

Будь ласка, сказав я.

-

Розділ двадцять третій

,

Коли Хаус провів нас між останніми напівзатонулими кораблями, сонце знову сідало, таке яскраве й барвисте, що здавалося, що обрій горить.

—

Я підняв свою карту, щоб перевірити накладення трекера — виділена область була всього за кілька футів попереду. Я підняв руку і попросив Хауса зупинити човен. Ми тут. Я озирнувся навколо, не побачивши нічого, крім безплідного льоду та порожніх кораблів, які ми залишили. Принаймні я думаю, що ми тут.

…

Я повернув свою карту, щоб підтвердити, але ми точно були в потрібному місці. Що означало...

Лайно, сказав я. Я глянув на Френка. Чи означає це те, що, на мою думку, це означає?

?

Я не знаю, — сказав Френк. Ви думаєте, що збираєтеся трохи зануритися посеред океану?

.

Так.

,

Тоді ви маєте рацію, сказав Френк.

.

Я зазирнув через борт човна і помітив велику корабельну аварію, що лежала далеко під хвилями. Зелені вогні кружляли на дні океану і дрейфували через сам затонулий корабель, і хоча я майже не сумнівався, що це привиди, я не міг оглянути їх з поточної відстані.

— - —

Океан тут був неглибокий — може, максимум двадцять п'ять чи тридцять футів, — але води все одно було багато. Я опустився назад на лавку.

… .

Так... – сказав Френк.

Просто потрібна хвилина, сказав я.

?

Моя присутність знову стала проблематичною? – сказав Хаус. Чи покінчити з собою?

.

Ні, сказав я. Я стиснув пальці в кулаки, не подобаючись, як вони починають тремтіти. Це не ви.

?

Трохи збліднувши, сказав Френк. Ти класний?

Я видув ковток повітря. Ледь не потонув у дитинстві. Був на глибоководній риболовлі з батьками, і нічого не клювало, тому мій тато вирішив, що настав час навчитися плавати. І він мене підштовхнув.

?

Він штовхнув вас в океан? – сказав Френк. Мовляв, справжній океан? З хвилями?

Так, сказав я. Він, здавалося, був дуже здивований, коли я опустився, як камінь, і йому довелося стрибнути за мною. Присягаюся, він навіть не розглядав можливість того, що я не зможу розібратися, якщо мені це буде вкрай потрібно.

Це був перший раз, коли я по-справжньому побачив, як мої батьки сваряться. Провів усю дорогу назад з відчуттям, що я це спричинив. У всякому разі, океан мене бісить. Тож дайте мені хвилинку, гаразд?

.

Але ви можете плавати, сказав Френк. Я бачив це.

. …

Звичайно, можу, сказав я. Через пару місяців я навчилася в басейні друга, тому що не хотіла більше ніколи так себе почувати. Просто... Я дивлюся на поверхню і знаю, що тону, але нічого не можу з цим вдіяти, намагаючись не дихати.

, - .

Але коли ви бачили, як я плаваю раніше, вода була лише сім чи вісім футів завглибшки, і я все одно завмер на хвилину, коли не міг спливти на поверхню через того Тіньового Крикуна. Це тридцятифутове занурення в замкнутий простір. Все добре, просто дайте мені секунду.

, .

Я завжди вважав механіку утоплення цікавою, сказав Хаус. Я вважаю дивовижним, що психологічний страх перед вдиханням води може бути настільки великим, що часто перекриває фізіологічну потребу організму в повітрі, змушуючи мозок деоксигенувати задовго до того, як вода досягне легенів.

, .

Прочитай кімнату, Хаус, — сказав Френк. Не на часі.

Хаус озирнувся навколо. Про яку кімнату йдеться?

Прочитайте загальний настрій оточуючих вас людей, сказав Френк.

.

Хаус схилив на мене головою. Прошу вибачення. Схоже, я був нечутливим.

Я не міг стриматися, щоб не посміятися над тим, як погано Хаус витлумачив ситуацію. І, за іронією долі, це дійсно допомогло. Гей, принаймні ви все зрозуміли, сказав я. Я глянув на Френка. Що станеться, якщо смужка дихання закінчиться?

10%

Ви просто почнете отримувати шкоду, сказав Френк. 10% вашого здоров'я кожні дві секунди. Гра не збирається імітувати справжнє утоплення. Навіть близько. Це було б жахливо.

? .

Я кивнув. Так, я прикинув. Це просто реалістичність, розумієте? Мої легені стануть напруженими, і вода буде відчуватися так само, як і поверхня, все це. Я знаю, що це не раціонально, тому що я просто відроджуся, незважаючи ні на що, але все ж таки. Не можу не думати, що мій мозок все