Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 99 100 101 ... 126
Перейти на сторінку:
діти.

Далі - далі втихли й смирно

Почали в куті сидіти -

 

І заснули. Змалу ще

Навчено їх чола гнути.

Ну, й відтак вни ще й донині

Того не могли забути.

 

Хай йно трафився сильніший

В мандаринському мундирі,

Всім вони поклони били,

Аж на чолах мали гулі.

 

Міцно били їм поклони,

Не жаліючи чола,-

Тож Глуповщина ім’я їм

Чолобийників дала.

 

А вони ж то, незлобиві,

Не прогнівались на теє,

Але в піснях прославили

Те ім’я своє новеє.

 

 

ПІСНЯ ЧОЛОБИЙНИКІВ

 

Наші предки, чолобийники,

Тож-то вам були осли!

За сто миль собі нашийники

Пана і канчук найшли!

 

Ми, сини їх, чолобийники,

Не такі осли вже крем,

По князів та по нашийники

Ми за море не підем.

 

Тра князів, аристократії,-

А що тра, то певно - ну,

Ми на той товар багатії!

Щоб лиш кланятись кому!

 

Ми, як треба, то покірно б’єм

Головами до землі,-

Но як стати паном чи князем -

Ой-ой-ой,- чому ж би ні!

 

Пісню сю вни в сні зложили,

В сні її й співали стиха,

В сні жили і дерли бидло

І не знали горя-лиха.

 

В сні просвіту розширяли,

Від котрої не було

Ні одній душі ясніше,-

В сні ціле життя їх йшло.

 

Спали чесні ботокуди,

Дивні сни не раз їм снились,-

Мов-то вни герої славні,

З смоками та львами бились.

 

Мов-то вни народ розумний,

Мов-то вни герої славні,

Йдуть со дари поклонятись

Богокудському народу;

 

Мов-то світ увесь славить їх

За якесь велике діло;

А не знали, що се все лиш

Їм самим в ухах шуміло.

 

На відміну від першої і третьої редакцій (№ 215, 232) в автографі № 239 є примітки до відсутніх у першодруці слів: «З роду Кшепшицюльських», «крети підземні», «В мандаринському». Наводимо їх: «Про Кшепшицюльського (котрого не тре[ба] мішати з Пшекшицюльським) говорить докладно д. Щедрін. Його головна ціха така, що в неозначених часах і з неозначених причин бігає «до лясу». «Крети підземні», інакше названі «превратния толкованія», або, по-ботокудськи, «філософія перекрученія разума». Мандаринами звуться високі урядники кінські. Що мандаринство не чуже ботокудам і ботокудянкам, доказує то, що одна часть жіночого убору зовесь у них «мандаринкою».

Тексти автографів № 215, 232, 239 вперше опублікував академік М. Возняк у журналі «Вікна», 1932, № 9, с. 31-47. Передмова його до публікації містить цікаві пояснення і відомості, які проливають світло на джерела та історію написання поеми. Подаємо уривок з цієї передмови: «Перша пісня починається заспівом до музи з проханням помогти авторові оповісти всьому світу «Вісті з краю ботокудів». У цьому краю живуть усуміш: «неприязні елементи», «бидло», «праві ботокуди». Неприязні елементи в поемі Франка - це польське панство, в першій мірі аристократія та шляхта, в одній частині й у другій усякі поступовці («крети підземні»), «бидло» - це селянство, а «праві ботокуди» - це ретроградна інтелігенція, духовна й світська, що її помістив І. Франко в трьох «сторонництвах» («москвофільському», святоюрському й «народовецькому») у другому розділі найдавнішого тексту поеми...

Саме ботокуди стали предметом поеми Франка. Він згадав версію польської преси й «науки» про те, що ботокудів натворив Встидіон, коли найшов «дивний гедзень на народи», себто так звана «весна народів» у 1848 р. Тоді львівський намісник Стадіон старався в інтересі австрійської держави видвигнути український елемент у Галичині в противагу польському, що мріяв про створення власної держави.

Одним із плодів тогочасної політики Австрії супроти українців було подарування площі з руїнами академії під будову Народного дому, названого в поемі Франка «Домом голодним». Є тут мова й про Ботокудську раду, себто Головну руську раду, й «Ботокудську зорю», себто «Галицьку зорю», представниці лояльності супротив Австрії, за що й одержали галицькі українці назву «тирольців сходу», на що натякають «сторожі порядку» в поемі Франка.

Вихваляючи свої прикмети, ботокуди горді також на свою вченість, бо дяки навчили їх читати, бо вони взяли всю мудрість із святих книг і плюють на машини. При цій строфі зазначено в автографі олівцем іншим почерком «Наумов.» на знак, що ця Франкова строфа ціляла в Івана Наумовича, засновника і редактора популярного журналу «Наука».

Оспівуючи «великі труди» ботокудів у їх краю, що границі його творять ріки Сян, Буг і Дністер, себто в Східній Галичині, автор зупинився поперед усього на їх «славній битві за азбуку». Це та сама «Азбучна війна в Галичині 1859 р.», про яку оповів Франко докладно в статті під таким заголовком в 1913 р. в 104-106 томах «Записок Наук[ового] товариства ім. Шевченка у Львові». В поемі проходять назви скасованих у фонетичному правописі кириличних знаків: йор (ъ), їри(ы), ять(ҍ). Тут згадані три брошури против урядового проекту. Очевидно, Франко мав на думці оці брошури Богдана Дідицького з 1859 р.: «О неудобности латинской азбуки въ письменности русской», «Освҍдченіє руской азбуки дотычающоє» і «Споръ о рускую азбуку».

Побіч кириличної азбуки є другою святістю ботокуда греко-уніатський обряд, що дав тему до прерізних усних спорів і в газетах, зокрема в «Ослові», себто «Слові», що його від 1861 р. Видавав у Львові Богдан Дідицький, в поемі Франка «Цеціцький» (Dziedzicki). У 1871 р. перебрав редакцію «Слова» Венедикт Площанський, у поемі Франка «Меледикт Плосколоб», що йому вже в 1878 р. присвятив Франко «Думу про Меледикта Плосколоба».

З уваги на те, що в обрядовій війні окрему увагу прикував автора «Нещасний Саломон», себто Щасний Саламон, з «перемиського здиханату», як стоїть в автографі, себто з перемиської єпархії, чи з «турецького здиханату», себто з турчанського деканату, як надрукував автор у «Ботокудах», не від речі буде тут подавати уривки про обрядову справу з його автобіографії, написаної для Івана Омеляновича Левицького й збереженої в рукописному відділі бібліотеки Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. 49 Поперед усього треба згадати, що його ім’я відоме в нашій етнографії з книжечки «Коломийки і шумки», виданої у

1 ... 99 100 101 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."