Читати книгу - "Війна Калібана"

Пракс перевів дух. Це все одно що зуби вишкірити, хоча він був упевнений, що всі докази використано так, щоб вони стали якщо не вирішальними, то хоч такими, що наводять на серйозні роздуми.

- Оооотже, - механік розтягнув слово майже вдвічі, - погані хлопці, можливо, на Іо ?

- Так, - погодився Пракс.

- Холєра, доку. Всьо що можу сказати.

Гравітація прискорення складала повне g без ледь помітної сили Коріоліса як на Тихо. Пракс розмістився в своїй каюті, схилившись над ручним терміналом. Під час подорожі на Тихо, коли він божеволів лиш від голодування і сердечного болю. На фізичному рівні нічого не змінилося. Стіни лишались вузькими і близькими. Повітряні рециклери так само гуділи і клацали. Лиш тепер він почувався не ізольованим, а у центрі розгалуженої мережі людей, направлених в один бік. В його бік.

ПАНЕ МЕНҐ, Я БАЧИЛА ВАШУ ДОПОВІДЬ І СЕРЦЕМ І МОЛИТВАМИ Я З ВАМИ. ПРОБАЧТЕ, НЕ МОЖУ НАДІСЛАТИ ГРОШІ ТОМУ ЩО Я НА БАЗОВОМУ, АЛЕ Я ДОДАЛА ВАШУ ДОПОВІДЬ У ЦЕРКОВНУ РОЗСИЛКУ. СПОДІВАЮСЬ ВИ ЗНАЙДЕТЕ ВАШУ ДОЧКУ ЦІЛОЮ І НЕУШКОДЖЕНОЮ.

Менґ створив листа для відповіді для таких загальних повідомлень і спробував налаштувати фільтри так, аби вони могли ідентифікувати такі повідомлення і відповідати заготованим текстом автоматично. Але утримався: важко зрозуміти наскільки добре будуть відповідати умовам фільтрації, до того ж він не хотів аби будь-хто вважав що його добрі слова прийняті як належне. В кінці-кінців на «Росінанті» в нього не було обов’язків.

Я ПИШУ ВАМ ТОМУ, ЩО В МЕНЕ Є ІНФОРМАЦІЯ ЯКА МОЖЕ СТАТИ У НАГОДІ ПРИ ВИЗВОЛЕННІ ВАШОЇ ДОЧКИ. З РАННЬОГО ДИТИНСТВА Я МАЛА У СВОЇХ СНАХ СИЛЬНІ ПЕРЕДЧУТТЯ. ЗА ТРИ ДНІ ДО ВИХОЖУ СТАТТІ ДЖЕЙМСА ГОЛДЕНА ПРО ВАС І ВАШУ ДОЧКУ, Я БАЧИЛА ЇЇ У ВІ СНІ. ВОНА БУЛА НА МІСЯЦІ, У МАЛЕНЬКОМУ МІСЦІ БЕЗ СВІТЛА. І ВАНА ДУЖЕ НАЛЯКАНА. Я СПРОБУВАЛА ЗАСПОКОЇТИ ЇЇ, АЛЕ ТЕПЕР ВПЕВНЕНА ЩО ВИ ЇЇ ВІДШУКАЄТЕ НА МІСЯЦІ АБО НАВКОЛИШНІЙ ОРБІТІ.

Пракс, звісно відповідав не на всі листи.

Подорож до Іо не повинна була зайняти більше часу ніж зайняла подорож на Тихо. Можливо й менше, так як цього разу навряд чи буде безбілетний конструкт протомолекули, який підірве вантажний відсік. Якщо ботанік задумувався про це занадто сильно, в нього починали свербіти долоні. Він знав де вона є, або де була. З кожною годиною Пракс підлітав все ближче і кожне повідомлення на його благодійний акаунт надавало більше сили. Хтось іще, хто міг знати де Карлос Меррін був і що робив.

Там було декілька з якими він почав спілкування, в основному, користуючись відео. Розмовляв з безпековим брокером зі станції Церера, який робив для нього пошуки по тарифам і виглядав справді приємним чоловіком. Перекидався відео з марсіянським психотерапевтом, який допомагає людям після втрати близьких людей до тих пір, поки вченому не здалося що психотерапевт тисне на нього. Ціла школа дітей – як мінімум сотня, відіслали запис їх хорового співу пісні на іспано-французькому суржику для Мей і її повернення.

Мозком він розумів, що нічого не змінилося. Вірогідність того, що Мей мертва чи як мінімум він її ніколи не побачить була дуже великою. Але коли стільки людей – і їх потік не вщухав, - казали що все буде добре, що вони мають надію на те що все буде добре і те що вони для нього робили створювало менш шансів для відчаю. Це було щось схоже на ефект групової підтримки. Подібний ефект спостерігався у рослин: хвору, страждаючу рослину можна помістити у спільноту здорових особин того ж виду і вона через близькість покращиться, навіть якщо ґрунт і вода будуть роздільними. Так, це все керувалося завдяки хімії, але люди є соціальними тваринами, тож коли жінка яка посміхається з екрану, поглядом глибоко проникає у твої очі і каже те, у що ти хочеш повірити, то не повірити майже неможливо.

Він знав що це дуже самозакохано, але воно викликало звикання. З тих пір як коштів на рахунку стало вдосталь для польоту на Іо, він перестав надавати увагу донатам. Голден подав йому детальний рахунок по витратам і цінам, але Пракс не вважав що капітан може хитрувати, тому лиш побігом глянув на все, що було до слова РАЗОМ унизу. Коли там стало достатньо грошей, він перестав за них хвилюватися.

Були коментарі, які потребували його уваги і часу.

Він чув спокійні і звичні голоси Алекса і Амоса на камбузі. Це нагадало йому час, коли він жив у спільному будинку в університеті. Усвідомлення чужих голосів, іншої присутності і комфорту, який приходить з цими знайомими звуками. Великої різниці у порівнянні з читанням коментарів не було.

Я ВТРАТИЛА СВОГО СИНА ЧОТИРИ РОКИ ТОМУ, І ВСЕ ЩЕ НЕ МОЖУ УЯВИТИ ЧЕРЕЗ ЩО ВИ ПРОХОДИТЕ ПРЯМО ЗАРАЗ. Я ХОЧУ МАТИ МОЖЛИВІСТЬ ЗРОБИТИ ЩОСЬ БІЛЬШЕ.

У списку лишилося ще пару тузенів. По примхливому корабельному часу був полудень, та Менґ дуже хотів спати. Він коливався, чи відкладати решту повідомлень на після сну, чи прочитати їх без зобов’язання відповідати на кожне. Алекс засміявся. Амос приєднався до сміху.

Пракс відкрив п’яте повідомлення.

ТИ ХВОРИЙ, ХВОРИЙ, ХВОРИЙ ВИБЛЯДОК, І ЯКЩО Я ТЕБЕ КОЛИСЬ ПОБАЧУ НА ВЛАСНІ ОЧІ, ТО БОГОМ КЛЯНУСЯ В’БЮ ВЛАСНИМИ РУКАМИ. ТАКИХ ЯК ТИ ТРЕБА ҐВАЛТУВАТИ ДО СМЕРТІ, АБИ ВИ ЗНАЛИ ЯК ЦЕ.

Вчений намагався перевести подих. Раптова біль у тілі була схожа з наслідками удару в сонячне сплетіння. Видалив повідомлення. Надійшло ще одне. І ще три вкупі. Потім тузень. З почуттям жаху віг відкрив одне з них.

СПОДІВАЮСЬ ТИ ПОМРЕШ.

- Я не розумію, - сказав ботанік терміналові. Злоба була раптовою, постійною і абсолютно не мала пояснення. По крайній мірі допоки він не відкрив одне з повідомлень, яке мало посилання на стрічку новин. Менґ надіслав запит, і за п’ять хвилин його екран очистився, на синьому полі замигтіло лоґо одного чималого новиннєвого аґреґатора з Землі, потім виникла назва власне, каналу, - «Новини без прикрас».

Коли лоґо зникло, на нього дивилася Нікола. Рука потягнулася до налаштувань. Частина його свідомості підозрювала що якимось чином він відкрив приватні повідомлення, навіть якщо інша частина підозрювала що знає краще. Нікола облизнула губи, подивилась кудись в далечінь а