Читати книгу - "Час великої гри. Фантоми 2079 року"

воссияло солнце надежды. Мы пережили ночь, понеся неисчислимые потери. Положение наше отчаянное. Голод в северной арийской части России и Скандоруссии усиливается, пожиная все новые и новые жертвы. Между тем на юге России, в Малороссии, с приходом солнца ожидается невиданный урожай. Малороссы, сохранив посевной материал, успели подготовиться к окончанию Великого Мрака; вспахали и засеяли максимальное количество посевных площадей и через месяц соберут огромное количество зерна. Зто прямой вызов существованию России, угроза нашей национальной безопасности. Поэтому властью, даною мне Богом, повелеваю: утвердить сегодня план операции «БИС» и начать наступление на наши исконные, незаконно отторгнутые украинскими сепаратистами русско–южные земли. Выступаем на рассвете в четверг, двадцать второго июня 2079 года, с целью овладения зерновыми запасами и установлення в Малороссии законного правопорядка. Операция спланирована так, чтобы реализовать принцип бессмертного российского генерала Лебедя: «Мы вас ждали с моря на лыжах, а вы с горы на танках». С Малороссии мы начнем собирание воєдино потерянных русских земель. Так больше продолжаться не может. За нами Москва, Петербург, вольная Воркута и Сталинград. С нами города русской славы Киев, Полтава, Харьков, Одесса и Керчь. Промедление, господа, смерти подобно! С нами Бог!

Конунг Фенрир Сьомий, шепелявлячи, ламаною російською мовою привітав самодержавця Суздальського, підтвердивши, що армія «Вовків Півночі» в складі трьох корпусів («Вікінг», «Варяг», «Витязь»), відмобілізованих і добре озброєних, готова до виходу на бойові позиції. Він запропонував підписати таємний протокол щодо поділу зон окупації, зафіксувавши угоду на карті.

Тоді Ніколай Третій повелів маршалу Гансу Муратмухамедову представити основні положення операції «БІС». Начальник Генштабу вдягнений у військово–польовий мундир Добровольчої армії 1919 року стоячи перед екраном монітора, замучив присутніх нудним, по–австрійському педантичним переліком бойових частин, військової техніки, напрямів ударів 1–го, 2–го і 3–го малоросійських фронтів та погодинним графіком вторгнення, додаючи до кожного опису переможної операції словечко «якщо»: якщо погода 24 червня не завадить 129–ій десантній бригаді здійснити висадку в районі міста Кременчук; якщо противник не застосує під час переправи через Дніпро хімічну зброю; якщо…

Молодому цареві набридло слухати цю беліберду й він, перервавши доповідь маршала, дав наказ генералу Корнілову–Кисельову висвітлити політичний бік справи. Генерал був досить молодим чоловіком років сорока, з великими темно–коричневими, з фосфоричним блиском очима, з кольким пронизливим зирком, який примушував кожного, на кого він дивився, відводити погляд — не від страху, а від сорому: присутні знали, що під час київського повстання у серпні 2077 року невдячні малороси, упіймавши генерала в штабі визвольної армії Чорної Орди, вирізали йому очі. Довелося вставляти штучні німецькі електронні очі, трохи більші за розміром, ніж натуральні, енергія погляду яких живилася потужними батареями.

Саме Корнілову–Кисельову вдалося пояснити учасникам наради, в чому полягає велич операції «БІС». За його словами, було проведено ретельний аналіз операції Леніна–Троцького «Продразверстка» по викачуванню українського зерна в 1918-1920 роках. Поряд з позитивними моментами (масові розстріли, повішення, спалення непокірних хохлів, які не хотіли поділитися хлібом і салом з голодуючими пролетарями Півночі) тоді припустилися засадничої інформаційної помилки: червоні (армія) і чорні (ЧК) приходили як відверті вороги українського селянства, як грабіжники й організатори ГолодоморуНинішня операція, про що свідчила її назва — БРАТИ І СЕСТРИ («БІС»), — носитиме виразно гуманітарний, допомоговий, добродійний, полегшувальний характер, виходячи з того, що великороси і малороси — єдиний народ (ЄДРОН), що історичний прогрес призвів до того, що зітерто всі різниці, які ще існували в 1917-1920 роках, і тепер немає ніяких бар'єрів для вільного возз'єднання братів і сестер, здатних поділитися один з одним останнім шматком хліба, останньою кулею. Щодо українських глобально–буржуазних націоналістів — цих американо–європейсько–сіоністських агентів, — то їх буде легко винищити з допомогою їхніх же братів і сестер — хохлів і малоросів. Червневий похід в Малоросію має бути так само приємним і легким, як визвольна місія Червоної Армії в Західній Україні в 1939 році.

Очі Корнілова–Кисельова, працюючи за спеціальною програмою, яка містилася в чипі, імплантованому в мозок головного експерта з українських справ, уважно моніторили слухачів, особливо тих, хто сидів за окремим столом української делегації, фіксуючи кожен їх скептичний погляд. Знав, що кожен третій хохол, навіть з тих, що обожнювали рябіну, берізку, матрьошку та щі, — прихований українець–самостійник, підступний зрадник, замаскований нащадок Хазарського каганату, козацької Січі, мазепинської гетьманщини, махновського Гуляй–Поля та бандерівської УПА. Пам'ятав, як кинулися на нього його ж підлеглі хохли, які ще напередодні Великого Вибуху ницьма лежали перед ним, як скрутили йому руки й гострими ординськими кинджалами почали вирізати йому очі.

Проте майбутній комісар національних справ уряду Малоросії генерал–лейтенант психологічних військ Корнілов–Кисельов не поділився з учасниками наради цими своїми сокровенними думками з українського питання, а продовжував змальовувати політичні особливості операції «БІС».

У протоколах наради зберігся фрагмент промови Корнілова–Кисельова: «Ваше Величество, мы подготовили подробные инструкции политрукам и комиссарам армии, которую я предлагаю именовать Бело–Красной освободительной братско–сестринской армией. В инструкциях подчеркивается, что не честолюбивые замыслы и никакие другие своекорыстные расчеты руководят Россией в ее поступательном движении в Малороссию, но исключительно только желание умиротворить этот край, дать толчок его производительным силам и открыть кратчайший путь для сбыта малороссийского зерна в России и других частях света».

Він показав заготований проект відозви до Братів і Сестер з обіцянкою надати освітню, медичну і технологічну допомогу, навчити найновіших методів вирощування, збирання і зберігання зерна, переробки і транспортування харчових продуктів за найвищими світовими стандартами. Корнілов–Кисельов продемонстрував присутнім небачений ще ніким проект гігантської зернотранспортної системи: через усю територію України прокладалося чотири бетонні споруди, схожі на естакади чи акведуки, що розмірами нагадували Велику китайську стіну, зверху яких розміщувалася труба — зернопровід діаметром два метри, з системою зерносховищ, зернотерміналів та насосних станцій і, звичайно, бетонних блокпостів для надійної охорони; споруда дозволяла б пересувати українське збіжжя двома потоками на північ, одним — на схід і одним — на південь, у зону експортного зернотерміналу на Чорному морі в районі Яничар–Янукської затоки.

Слухаючи Корнілова–Кисельова, цар подумав, що кращого генерал–губернатора упокореної Малоросії годі й шукати. Тільки очі треба підшукати інші, щоб не так лякали людей. Цар спитав патріарха Савелія, з яким часто тренувався в баскетбольному залі, намагаючись обіграти гіганта, прослизнути під кільце й закинути м'яч у кошик, якою є сьогоднішня ситуація в Малоросії.

Савелій, виструнчившись по–військовому доповів, що, як і завжди, цю штучну псевдодержаву характеризують стан перманентного бардака, гризня у верхніх ешелонах влади і загальне небажання воювати, а працювати на городах у час бурхливої літньої вегетації. Всі церкви і монастирі, вся розвідувальна мережа «русскаго міра» готові до наступу об'єднаних сил