Читати книгу - "Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Якою була наша ціль, хто був ворогом, якою мала бути наша відповідь, чи слід було вдатися до війни з тероризмом загалом або ж окремо вдарити проти Аль-Каїди? Якщо ми прагнемо воювати з усіма формами тероризму, то чи треба нам наскочити на повстанців у колумбійських джунглях, які ведуть війну з урядом?» Richard A. Clarke: Against all enemies. Der Insiderbericht liber Amerikas Krieg ge-gen den Terror, Hamburg 2004, S. 56.
(обратно) 142Буш закликає випускників Академії у Вест-Пойнті послужити справі боротьби проти терору. Промова Президента на інтернет-сторінці: http:// bit.ly/fischer-uk-02.
(обратно) 143«Більшість країн шукають безпеки так, як це здебільшого роблять тварини: тікаючи в оборону, зачаївшись або ж уникаючи всіх видів небезпек. На відміну від цього американці, як правило, відповідали на загрози — надто на раптові напади, — йдучи в наступ, звертаючи на себе увагу і встановивши джерела небезпеки, їх нейтралізували і по змозі брали гору, замість од них утікати. Розширення, як ми припустили, править за спосіб гарантувати безпеку». John Lewis Gaddis: Surprise, Security, And The American Experience, Cambridge / Mass. 2004, S. 13.
(обратно) 144Henry Kissinger: Die Vernunft der Nationen, Berlin 1994, S. 13.
(обратно) 145«Таким чином, з усього цього випливає тільки третє [Вашингтон, 24 серпня 1814 року, Перл-Харбор, 7 грудня 1941 року] в американській історії перевизначення того, що треба, щоб захистити країну від раптового нападу. До цієї вимоги нині долучилось уявлення Джона Квінсі Адамса про континентальну гегемонію у світлі концепції Франкліна Делано Рузвельта щодо коаліції великих держав задля стримування, запобігання, а в разі необхідності приборкання держав-агресорів, те, що вже називають доктриною Буша: те, що Організація об'єднаних націй виявлятиме та виключатиме терористів, де б вони не перебували, разом із режимами, які забезпечують їм підтримку. Вже не досить поважати суверенітет, адже гра передбачає, що гравці знають правила і дотримуються їх. У цій новій грі правил не існує». Gaddis: Surprise, Security, S. 87.
(обратно) 146«Із закінченням холодної війни важливішими стали традиційні школи. Холодна війна була довгою ерою відносної стабільності, як у світовій політиці в цілому, так і в напрямку дискусії щодо зовнішньої політики Америки». Walter Russel Mead: Special Providence. American Foreign Policy and How It Changed the World, New York 2001, S. 246.
(обратно) 147Kissinger: Die Vernunft der Nationen, S. 12.
(обратно) 148«Щоправда, комунізм у 1950 році запанував у серці Євразії від Східної Німеччини аж до Північної Кореї. Але як сила Сполучені Штати у воді і повітрі здійснювали стратегічний контроль над рештою частини планети, за згодою сили-силенної союзників і васалів, які за всіх умов віддавали першість боротьбі проти совєтської системи. Американська гегемонія була створена зі схвалення більшої частини світу [...] [Ми] маємо визнати, що Америка впродовж багатьох десятиліть, з 1950 по 1990 рік, була ласкавим управителем». Emmanuel Todd: Weltmacht USA. Ein Nachruf, München 2003, S. 29. Див. щодо цього також: Clyde Prestowitz: Rückzug! Rückzug!, in: DIE WELT, 17.4.2004: «1946 року [США] належала монополія на ядерну зброю, вони самі створювали більше половини валового національного продукту, країна мала 15 мільйонів озброєних осіб. Умовно кажучи, в 1946 році Сполучені Штати були сильніші, ніж у наші дні. Ми могли перемогти совєтів і колонізувати Європу та Японію, і ми не зробили цього. Натомість ми покликали наших хлопців додому, ми запропонували поставити атомну енергію під контроль Організації Об'єднаних Націй, ми виклали план Маршалла і Доджа і створили НАТО. Це прекрасний зразок для наслідування. Ми повинні зробити так ще раз».
(обратно) 149Raymond Aron: Die imperiale Republik. Die Verei-nigten Staaten von Amerika und die übrige Welt seit 1945, Stuttgart / Zürich 1975; див. також: George Liska: Imperial America. The International Politics of Primacy, Baltimore 1967.
(обратно) 150«Ширше і точніше визначення терміну „імперія“ дозволяє повністю відмовитися від поняття „гегемонії“. Натомість можна стверджувати з певною часткою ймовірності, що американська імперія донині, крім кількох винятків, вважала за краще послуговуватися непрямим і прямим пануванням і давала перевагу неформальній імперії перед формальною». Niall Ferguson: Das verleug-nete Imperium. Chancen und Risiken amerikani-scher Macht, Berlin 2004, S. 23. Мені не зрозуміло, чому завдання розрізнення впливу і прямого панування, гегемонії й імперії на користь натягнутого поняття імперії мусить гарантувати більше аналітичної точності й ясності. Це справедливо також і для праці: William Е. Odomu. Robert Dujarric: America's Inadvertent Empire, New Haven/London 2004, S. 59: «У тому, що створили Сполучені Штати, йдеться не про імперію в традиційному сенсі, проте поняття дає точне уявлення про американську гегемонію і наднаціональну владу. Воно, проте, не притлумлює якісно відмінних інституціональних особливостей. Ідеологія американської імперії відкидає колоніалізм як імперську форму контролю над територією. Так само вона
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу», після закриття браузера.
