Читати книгу - "Душа дракона, Лаванда Різ"

- Перший раз ти зустрів мене з ряду геть грубо! Ти називав мене людським м'ясом та комахою! Ти викликав в мені жах та огиду, а потім заявив, що я твоя річ! - розійшлася Джин, блиснувши очима.

- Яка ти смілива, коли сита, - пирхнув Шай. - Ну вибач, що не зустрів з розпростертими обіймами, не сказавши, «здрастуй, кохана, світло очей моїх, як же я замучився в очікуванні». Але це не про мене, я дракон, щоб тебе!

Несподівано для себе і для Шая, Джин розсміялася.

- Ти теж, та ще відьма! - буркнув він, махнувши рукою.

Коли прийшов час одягатися, у Джин знову виникла заминка.

- Що не так? - поцікавився все помічаючий Шай.

- Це занадто дорога тканина, з огляду на те, як горять на мені сукні, то їх заливає кров'ю, то їх хтось рве. А соболина шуба, це взагалі перебір.

Шай не те застогнав, не те загарчав:

- О!!! Мене зараз порве вогнем і я дійсно спалю тут все до біса! Вона мене доконає! Плювати на сукні! Я буду рвати їх скільки мені влізе! Ясно? Одягайся!

- Тільки після того, як ти відповіси на питання, - вперто заявила Джин.

- Яке з них??? - почервонів Шай.

- За якої умови справжня пара іскри та дракона буде неушкодженою?

- Навіщо ти змушуєш мене це вимовити? Ти і так зрозуміла! - противився Шай, трясучи головою. – Дракон має бути саме призначеним. Вони ... повинні ... любити один одного по-справжньому. Задоволена? Тепер ти одягнешся або мені озвіріти? - але дивлячись на нього, можна було сказати, що він вже озвірів.

Джин кивнула, швиденько одягнувшись і навіть без особливого зволікання заплела коси, уклавши волосся. Темно-зелена вовняна верхня сукня з невеликим декольте, де переливаючись грало аметистове кольє, золотистий пасок підкреслював її все ще тонку талію, важкі мідні коси і накинуте на плечі соболине хутро.

- Як я виглядаю? - подивилася вона на тарра.

- Ти чула казку про дракона та перлину? - відповів він питанням на питання.

- Не пам'ятаю, може бути. Розкажи.

- Не буду. Ось коли згадаєш, тоді і дізнаєшся, - викрутився Шай.

Джин прокоментувала це гучним незадоволеним зітханням.

   На страту колишнього намісника повинні були з'явитися усі глави родів, які присягнули тарру Чорної люті, сюди ж на площу зігнали наложників та маршалів. Страта була показовою, і роль ката виконував саме кат. Шай, оточений своєю войовничою свитою з Чорної люті лише велично спостерігав. Сабура виволокли силоміць та поставили на коліна перед плахою.

- За що ж ми стратимо цього мерзенного дракона? - коли Шай заговорив, на площі наступила гробова тиша. Всі вже начулися про його замашки, тому складати компанію Сабуру ніхто не хотів. - Багато хто з вас знали владику Варона, командора Сторожової вежі на Угрюм горі. Колишній намісник Сабур переступивши через закон, поглинений своєю жадібністю, сприяв підлому вбивству командора Варона. А потім, коли я та моє військо з'явилися до цитаделі Рейг, Сабур кинув проти нас усіх своїх воїнів, свідомо знаючи, що програє, таким чином, погубивши десятки ваших дітей та братів. Сабур був огидним намісником, який  потопав у пороках, і негідним неба драконом. За це він прийме смерть! - після цих слів, кат махнув мечем, і голова Сабура була відокремлена від тіла.

- Ця туша не заслуговує поховання! - продовжив Шай. - Його скинуть в ущелину на потіху стерв'ятникам. Може, хтось із вас заперечує? - з усмішкою обвів він поглядом натовп, який навіть не пискнув. - Добре. Як мені відомо, народ любить свята. Дуже скоро у нас буде для цього привід. Коли впаде остання цитадель півночі, присягаючи мені у вірності. Тепер можете відмерти та розійтися, - зневажливо хмикнув, він перевів свій погляд на Джинджер, що стояла поруч.

- І як, згадала казку? - дівчина заперечливо похитала головою. - А як тобі кара?

- Він це заслужив, - тільки і сказала вона.

- Ми вирушаємо на Угрюм гору, відвідати друзів, - простягнув він їй руку. І раптом повернувшись до своїх воїнів, він заговорив з ними на зовсім незнайомій їй мові. Вкотре Джин обімліла від несподіванки. Мабуть віддавши якісь розпорядження, які не стосуються її вух, він як ні в чому не бувало повів її до краю плато. Де перетворившись на білого дракона, запропонував їй забратися до нього на спину. «Загадковий, непередбачуваний та нестерпний впертюх», - зловила себе на думці Джин.

- У нас сьогодні день розправи, - пояснив Шай, зустрічаючому їх Норму. - Ми покінчили з Сабуром, і ось тепер Джин прийняла рішення на рахунок Атавана.

- Все вірно, - кивнула Джин. - Клич усіх нагору. А також коваля і тих, кого ви звете безіменними, моїх друзів, Енді, Роба та Клер.

Хтось із драконів вже був на третьому ярусі, тому вони підійшли першими, хтось повертався з дозору, когось  розбудили. Чекаючи інших, Джин раптом задала питання, звертаючись до воїнів Угрюм гори:

- Хто-небудь з вас знає казку про дракона та перлину?

Шай тільки очі закотив.

- Я знаю! - відгукнувся Ают. - Мені її нянька в дитинстві розповідала. Дурна така казка з незрозумілим кінцем.

- Розкажи, будь ласка, - посміхнулася дівчина.