Читати книгу - "Ripple System, Kyle Kirrin"

( ).

Поверніться до свого трупа, щоб відродитися, або поговоріть з Привидом кладовища (відродження через Привида призведе до додаткового штрафу за славу).

.

Я ахнув, коли з'явився у вигляді привида на острівному кладовищі на клаптику золотого піску, що височів над хвилями лише на фут чи два. Френк? Я сказав. Немає відповіді. Я витратив хвилину, щоб зібратися — моє серце все ще калатало в грудях, — а потім відкрив свій інвентар.

,

Я загубив ключ, а також наручі, тому нічого страшного, але, мабуть, ми з Френком не могли спілкуватися, якщо я був мертвий. Я поклав руки на коліна і просто дихав якусь мить, намагаючись очистити голову і сповільнити пульс.

… .

А й справді... Все було не так погано. Навіть там, наприкінці, коли моє дихання закінчилося, воно не було схоже на справжнє, і одного разу я був більш ніж вдячний за відхід реальності. Само собою зрозуміло, що утоплення тут не було б мукою, але це було величезне полегшення, коли я пережив це і дізнався, наскільки це ванільно.

.

Я відкрив свою міні-карту і помітив значок трупа на півдні. Здавалося, що це максимум кілька хвилин бігу. Я побіг по пляжу і помчав по хвилях, перестрибуючи буруни, коли вони пінилися.

20 40 , 80 .

Я знову підняв попередження про смерть, здригаючись від втрати Слави. 20 було не так вже й погано, але це було вдвічі більше, ніж я програв в перший раз, тому я цілком очікував, що наступного разу програю 40, потім 80 і так далі.

; , .

Цифри починалися повільно, але якщо я збирався провести місяці або навіть роки в цій грі, кожна смерть мала значення; з тією швидкістю, з якою я йшов зараз, пройшло небагато часу, перш ніж я втрачав кілька сотень очок за раз.

Невдовзі я помітив човен, де Хаус все ще тримався за кермо, вдивляючись у глибину внизу без натяку на емоції на обличчі.

.

Як тільки я підійшов на відстань двадцяти футів від судна, з'явилася кнопка відродження, але я вагався. Можливо, я міг би використати цю смерть з користю.

.

Я дивився на поверхню океану, де вода брижів навколо моїх ніг. Я думав про те, щоб зануритися у воду, і мій живіт випав, коли я впав прямо в океан без жодного сплеску.

.

Я кинувся під воду і помчав на глибину, наближаючись у три, а може, й у чотири рази швидше, ніж мені вдавалося раніше. Я все ще міг помітити погромників, які обходили затонулий корабель, освітлюючи його, коли вони дрейфували, але вони не звертали на мене уваги, коли я проходив повз них і плив униз, щоб оглянути дірку в борту корабля.

Ще одна королівська гвардія стояла прямо біля входу, що, безумовно, було проблемою. Але поки що я нічого не міг з цим вдіяти, тому я проплив повз нього і почав досліджувати порожнину.

Діра виходила у вузький коридор з дверима з обох боків, хоча дах обвалився ліворуч, і ці двері здавалися зовсім недоступними.

;

Я підплив до інших дверей, підтягнувшись до рівня очей дверною ручкою та замковою щілиною внизу. Я не думав, що це спрацює, але я спробував вкласти ключ у свою долоню, щоб переконатися, і був винагороджений підказкою, яка говорила, що я не можу цього зробити, поки я мертвий. Я притиснув око до замкової щілини; Судячи з форми, я подумав, що потрапив, мабуть, у потрібне місце.

,

Я відскочив назад і пройшов повз Королівську гвардію, зробив швидке коло навколо затонулого корабля, щоб переконатися, що нічого не пропустив, потім підплив на поверхню і відродився трохи під човном, де плавали ключ і мої загублені наручі. Я пограбував їх, сплив на поверхню, потім перекинувся через край і плюхнувся між лавками.

? .

Чи вдалося вам це зробити? – сказав Хаус.

Ні, сказав я. Знову помер. Я переобладнав свої наручі.

? .

Ти класний? – сказав Френк. Хотів попередити вас про цю штуку з ланцюговим пасткою, але ви знаєте дриль.

, .

Так, все добре, зі мною все гаразд, сказав я. Спочатку страшно, але потонути здається не так вже й погано.

Ні, сказав Френк.

? .

Чи бачили ви щось із цих трупів? Я сказав.

Ні, сказав Френк. Тебе забризкав той натовп, а потім все з мого боку почорніло.

Ах, сказав я. Мені було цікаво з цього приводу. Коротше кажучи, я побіг назад і дослідив затонулий корабель у вигляді привида. Майже впевнений, що знайшов правильні двері. Засунули в ту дірку в кораблі, чи не так?

Ви зрозуміли, сказав Френк.

Я глянув на Хауса. Чи можу я погодитися на цю пропозицію, щоб втопитися?

Звичайно, сказав Хаус.

, — ,

Гаразд, ось план. Все, що мені потрібно, це поплисти зі мною вниз і привернути увагу цього охоронця. Вам навіть не потрібно бити його — просто підпливіть близько, а потім спробуйте втекти в той момент, коли він націлиться на вас. Вони сильно б'ють, але ви, ймовірно, протримаєтеся трохи довше, ніж я. Просто продовжуйте плавати.

.

Просто продовжуй плавати, повторив Хаус. Просто продовжуйте плавати.

Я зморщив на неї брову. Ви готові?

Я готовий потонути, сказав Хаус.

,

Добре. Іди за мною. Я пірнув назад головою, і другий сплеск ліворуч від мене показав, що Хаус також це зробив. Цього разу я поплив прямо до вцілілої щогли, глибина якої сягала, мабуть, двадцять футів, і скористався затонулим трапом, щоб спуститися вниз до палуби.

, ; , .

Я озирнувся на Хауса, і її міміка принесла свої плоди; вона точно дублювала мої рухи, аж до того, за які сходинки я хапався і так далі.

Я дав палубі та двом її патрульним привидам широке спальне місце і підплив до лунки, вказуючи в той бік. Я ще не бачив привида, який охороняв внутрішню порожнину, але моторошне зелене світло, що світило з отвору, було безпомилково впізнаваним.

Я розташувався біля отвору, а потім вказав на Хауса. І, на мій превеликий подив, вона дійсно підпливла і привернула увагу натовпу, а потім попливла поруч із затонулим кораблем, відтягнувши його від мене.

,

Я почекав, поки вона звільниться від провалля, потім розвернувся і поплив у затонулий корабель, повернувшись на місце біля дверей з уже відкритим інвентарем. Я засунув ключ у долоню, затиснув його в замку і скрутив.

, - .

Замок