Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

• іноземним громадянином або підданим, або має місце співучасть зазначених осіб;

• відносно іноземного громадянина або власності іноземної фізичної, юридичної особи.

Під терактами міжнародного характеру потрібно розуміти:

• насильницькі дії у вигляді спроби або вчинення нападу, захоплення, викрадення, заподіяння тілесних ушкоджень, вбивства або дій, які створюють загрозу офіційним представникам і членам їхніх сімей;

• захоплення, заподіяння шкоди та знищення власності, необхідної для здійснення політичних, економічних, торговельних, культурних відносин між державами, а також засобів, установ повітряного, водного, залізничного та автотранспорту, якщо дії характеризуються наявністю міжнародного елемента.

Таким чином, під терактом слід розуміти насильницькі дії відносно осіб, групи осіб, класів, представників влади, держави, спрямовані на залякування або спонукання останніх до виконання вимог, досягнення цілей, покладених в основу здійснення терористичного акту.

7.1.2. Основні види терористичних актів: історія і сьогодення

Тероризм як антисуспільне явище сягає в глибину віків у вигляді насильницького способу захоплення та утримання влади. Узагальнення світового досвіду свідчить, що терористична діяльність може набувати форм внутрішнього і міжнародного тероризму. Протягом XIX ст. тероризм залишався переважно внутрішнім явищем. У XX ст. міжнародний тероризм набув загрозливих масштабів. Внутрішній тероризм здійснюється на території однієї держави; терористи і жертви є громадянами цієї держави; міжнародний тероризм здійснюється терористами проти представників іноземних держав і міжнародних організацій, громадян іноземних держав на території країн, громадянами яких терористи не є.

Безпосередньо тероризм виявляється у вигляді вчинення терористичного акту — здійснення злочину терористичного характеру, що є завершальним етапом терористичної операції. Терористична операція є досить тривалою, включає підготовку і здійснення терористичного акту. У здійсненні операції можуть брати участь бойові групи, групи розвідки, матеріального, пропагандистського забезпечення і забезпечення безпеки. Терористична група — підрозділ терористичної організації, до обов’язків якої належить діяльність, безпосередньо пов’язана з підготовкою і здійсненням терористичного акту. Терористична група характеризується тісною взаємодією її членів, об’єднаних конкретними цілями, і складається з терористів, що беруть безпосередню участь у терористичній діяльності. Терористична діяльність характеризується численністю рядів, порівняно тривалим часом існування, наявністю керівної ієрархії, поділом функцій керування і здійснення терористичних акцій, розвідки, пропаганди і фінансування. Можлива наявність філій у різних регіонах країни і на території кількох держав.

Виокремлюють такі види терористичних актів.

Диверсія (вибухи, розпилення отруйних речовин тощо). Здійснюють висадження в повітря транспортних засобів, будівель з метою завдати шкоди і спричинити людські жертви, а також на відкритому просторі для знищення людей. У результаті вибухів страждає велика кількість випадкових людей, тому саме така тактика призводить до найсильнішого психологічного ефекту. Для нападів, як правило, використовують ручні бомби, влаштовують підкопи, мінують житлові будинки, торгові місця. Основним об’єктом замаху стала людина. Дуже часто диверсійну тактику беруть на озброєння терористи національних рухів (ІРА), лівацькі організації крайнього сектантського характеру (РАФ), релігійні екстремісти. Як і раніше, застосовуються ручні гранати, але меншої потужності, що дає змогу терористу непошкодженим зникнути з місця злочину. Найстрашніші терористичні акції виконані за допомогою мінування автомобілів (“автомобільних бомб”). Також терористи мінують різні об’єкти: житлові будинки, магазини, банки, готелі, аеропорти, транспортні магістралі, виробничі споруди. Особливо численними є жертви в результаті вибухів літаків.

Викрадення. Як правило, викрадають осіб, які можуть привернути увагу громадськості: відомих політиків, чиновників, журналістів, дипломатів. Це складний у виконанні спосіб здійснення терористичної діяльності, тому що потребує злагодженої, дисциплінованої роботи злочинців протягом тривалого часу. Статистика свідчить, що викрадення цивільних і військових представників іноземних держав нині набули нечуваного розмаху.

Замах і убивство є одним з основних методів вчинення тероризму. Здійснюється збройними групами, вирізняється демонстративною адресністю, тому ефективний для цілеспрямованого психологічного впливу на вузьку аудиторію. При здійсненні замахів використовується холодна і легка стрілецька зброя, ручні гранати, міномети і гранатомети. При бойовій операції цього типу життю терориста загрожує небезпека, тому її здійснюють високопрофесійні терористи в державах з ослабленою правоохоронною структурою, а також у випадках, коли терористи у змозі створити кількісну перевагу над поліцейськими підрозділами.

Хайджекінг — захоплення транспортного засобу: літака, залізничного потяга, автомобіля, корабля. Найчастіші у світі захоплення літаків ще називають скайджекінгом. Перший випадок авіапіратства стався в 1930 році. По шість нападів було скоєно в 1946, 1960, 1961, 1967 році. У США на початку 60-х років ХХ ст. був поширений авіатероризм кубинських емігрантів і лівих екстремістів, що захоплювали літаки з метою пропаганди й одержання викупу. З 1968 р. починається здійснювана палестинцями кампанія авіапіратства в Європі і на Близькому Сході. У 1969 р. вчинено 91 захоплення цивільних літаків (при цьому п’ять чоловік убито і 32 поранено), у 1972 р. зроблено 59 спроб викрадення, з яких 30 — вдалі (141 чоловік убитий, 99 — поранені). У вересні 1971 р. за 11 днів були захоплені 300 пасажирів і знищені чотири літаки різних західних авіакомпаній. Найстрашніший на сьогодні терористичний акт стався 11 вересня 2001 р., коли захоплені терористами літаки було спрямовано у дві будівлі Всесвітнього торговельного центру і на будівлю Пентагону.

Масштаби авіатероризму змусили уряди й авіакомпанії вжити низку заходів по боротьбі з піратами. На початку 70-х років ХХ ст. в Україні для боротьби з авіапіратством були створені спецпідрозділи міліції в аеропортах. У 1973 р. американські та європейські авіаслужби почали систематично перевіряти багаж пасажирів, що трохи знизило терористичну активність, але все одно її рівень залишався досить високим: у 1976 р. вчинено 25 викрадень аеробусів (218 чоловік загинуло і 215 поранено). У 1980-1990-х роках акти повітряного піратства відбувалися, але в значно меншій кількості. Кількість актів авіатероризму, досягши піка в 1960-х роках, коли 38 % усіх терористичних актів становили напади на авіалінії, скоротилася до кінця ХХ ст. до 12 % від усіх нападів. Скайджекінг є найефективнішим для терористів видом хайджекінгу, тому що, по-перше, спецслужби утримуються від проведення атак на терористів у літаку через високий ризик ураження заручників, по-друге, авіатранспорт видається більш зручним видом транспорту для того, аби сховатися від переслідування. Викрадення суден, потягів, автобусів тощо є менш привабливим для терористів. Наприклад, злочинцям складніше встановити контроль над судном. Проти осіб, що захопили потяг, автобус та інші наземні види транспорту, провести антитерористичну операцію набагато простіше, ніж звільнити від терористів літак.

Захоплення будівель активно здійснюють ліві терористи в Європі, а також латиноамериканські партизани і палестинські організації, що використовують тактику міжнародного тероризму. Найчастіше вчиняють напади на будівлі посольств, урядові установи, партійні офіси. Чеченські терористи захоплювали лікарні. Як правило, захопленням будинку терористична операція не обмежується. У разі успішного для терористів розвитку подій їм вдається залишити захоплену будівлю під прикриттям