Читати книгу - "Доки світло не згасне назавжди"

ближче вони підкрадаються. Я не впевнена, чи це тільки у моїй голові, чи істоти справді вдираються до нашої реальності. Ну, ти ж розумієш: цілком можливо, те, що ми сприймаємо за глюки, є виявами істот зі світу по той бік сну. До вчорашнього дня я схилялася до думки, що в мене просто галюцинації. Я налякана, мозок виснажений і показує саме те, чого боюся. Але вчора дещо змінилось – Яків став дивним. Він поводиться так, нібито щось проривається вже крізь нього. Він знає, що я довго не сплю, і це щодень більше його дратує. Я мушу ховатися від нього в іншій кімнаті, проте вчора він прийшов до мене, і нависав наді мною годину, і бубнів моторошним, зовсім не своїм голосом: чому не спиш?.. чому не спиш?.. чому не спиш?..

Це страшно, Руто. Яків щойно відступився, зачинився у нашій спальні, і я взялася писати тобі.

Тепер добра новина… Ну, як добра… Багато залежить від того, чи зможеш ти допомогти, але принаймні я сподіваюся…

Увесь цей час я не припиняла пошуки дієвих способів розірвати зв’язок зі снами. Я нейрофізіолог, і хай яким дивовижним здається світ по той бік снів, ніколи не сумнівалася в тому, що наша здатність потрапляти до нього постає на фізіологічному підґрунті. Я шукала якийсь перемикач у мозку, деактивація чи ліквідація якого розірвала б наш зв’язок із ним. І нібито знайшла дещо. Дещо, що можна прибрати хірургічним шляхом, і це… Не знаю.

Я не знаю, чи це реально.

Але хіба в мене залишився вибір?

Увечері я зателефонувала професору Райнеру, проте він не захотів мене слухати. Досі ображається через те, що я пішла. І я насправді його розумію. Особливих багато, та не так часто вдається зустріти когось, хто не просто має диплом лікаря, а ще й спеціалізується на нейрофізіології.

Начхати на Райнера!

Я пишу тобі, бо довідалася, що того дня, у неділю, коли ти зустріла мого Якова, ти була з Тимофієм Русецьким. Яків допомагав відносити тебе до карети швидкої, а тоді перекинувся з хлопцем кількома словами. До того, як ти опритомніла. Я зрозуміла, що ви з Тимофієм близькі, ну, спілкуєтеся чи щось таке, і через те прошу тебе зателефонувати йому завтра… чи то пак уже сьогодні вранці та запросити на зустріч.

Дівчина на мить відлипла від повідомлення й спантеличено потерла пальцем перенісся. Вони були близькі. Були. До вчорашнього вечора, коли вона все перекреслила.

Потім стала читати далі:

Насправді мені потрібен не Тимофій, а його батько, Олександр Русецький, він онколог, завідує обласним протипухлинним центром. Але сама я не переконаю старого, навіть якби нормально розмовляла, – він мене не слухатиме, – а тому вирішила спершу порозмовляти з його сином. І я хочу, щоб ти також пішла зі мною. Удвох ми зможемо переконати Тимофія, а потім уже втрьох поговоримо з його батьком. Звучить наївно й занадто оптимістично? Так, я це усвідомлюю. Але, здається, я вже писала вище: хіба в мене залишився вибір?

Зателефонуй мені, щойно прочитаєш це повідомлення.

097 532-32-66

Рута відірвалася від телефона й жадібно заковтнула повітря. Ніщо не вказувала на те, що Анна збиралася прикінчити на світанку свого чоловіка. Можливо, після стількох днів без сну вона збожеволіла, а може… щось сталося. І тепер Анна Ігорівна в СІЗО. Оскільки за два з половиною тижні те саме може трапитися з нею, дівчина усвідомлювала, що тепер тим паче мусить поговорити з жінкою.

Ні на що особливо не сподіваючись, вона зателефонувала за номером, вказаним у повідомленні. Операторка нудним голосом повідомила, що абонент перебуває поза зоною досяжності. Тоді Рута зайшла у Фейсбук, увела в рядку пошуку «St. Bozko» й у спадному списку вибрала акаунт Божинди. Вона надіслала хлопцеві запит у друзі, потім натиснула «Повідомлення» й узялася зосереджено друкувати:

Привіт. Мені потрібна твоя допомога. Не питай звідки, але я знаю, що твій брат працює в безкоштовній правовій допомозі. Це стосовно моєї вчительки, тієї, яку арештували сьогодні вранці. Чув про неї? Та, що нібито намагалася вбити свого чоловіка. Так ось, я хочу знати, чи можу я з нею зустрітися. Це взагалі реально? Твій брат зможе допомогти? Для мене це дуже, ДУЖЕ важливо.

Перечитавши текст, Рута відправила повідомлення. А за кілька секунд додала:

Будь ласка, відпиши.

І згорнула вікно Месенджера.

79

Наступні півтори години Рута блукала Лебединкою, спостерігаючи, як низовий вітер жене дрібний водяний пил над поверхнею озера та калюжами, що залишилися після нічної зливи.

Пополудні, коли сонце почало припікати, дівчина знову подалась до «Злати Плази», спустилася на підземний рівень і в супермаркеті купила дві пляшки енергетика «Green Energy». Напис на упаковці обіцяв приплив енергії, допомогу в боротьбі зі стресами та поганим настроєм. Саме те, чого вона потребувала.

Одну з пляшок Рута випила відразу. Тривожність не зникла, зате сонливість і відчуття голоду наче рукою зняло.

Блукаючи торговим центром, дівчина міркувала, що робитиме після того, як Божинда відповість. Вона сподівалася, що його брат улаштує зустріч. Але що це дасть? Анна розкаже, що вона з’ясувала, пояснить, що то за перемикач у мозку та як його деактивувати, але після того Руті однаково доведеться йти до Тимофія Русецького. Проблема в тому, що в цій реальності Тимофій не знає про її існування. Дівчина пригадала збережені фото на його телефоні та криво всміхнулася. Знає, звісно, але оскільки вона не потрапляла до реанімації, вони не знайомі, тож Руті доведеться добряче постаратися, щоби переконати анестезіолога хоча б у чомусь. Як затягнути його в СІЗО для розмови з Анною, вона взагалі не уявляла. І чи захоче Анна Чорнай після того, як опинилася за ґратами, їм що-небудь говорити? Бо навіть якщо Русецький повірить, навряд чи він зможе зарадити, поки жінку триматимуть у слідчому ізоляторі.

Отак усе зважуючи, дівчина вийшла зі «Злати Плази» на площу та майже відразу відчула спиною чийсь погляд. Вона виждала кілька секунд, ніби ненароком озирнулась і аж зубами клацнула від здивування. Неподалік кіоску з морозивом і вафлями стояв і витріщався на неї Тимофій Русецький. Рута спочатку рвучко відвернулася, а тоді обурилась: якого біса? Це він має нітитися, а не вона! Дівчина звела голову й уп’ялася в хлопця викличним поглядом.