Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Безмірна залежність 📚 - Українською

Читати книгу - "Безмірна залежність"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безмірна залежність" автора Лола Астра. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 103 104
Перейти на сторінку:
кинула, бо не кохав, але боявся сказати прямо? Ні, я не могла більше на нього тиснути, вимагати кохати мене. Ілля обрав Олену. Але невже вони щасливі разом? І їй все одно, що він її зрадив? Хто вони одне одному? Я ніколи про це не дізнаюся.

Але мене з'їдала ще одна думка: навіть якби Ілля з'явився знову, хіба я змогла б йому повірити? Це було найбільш прикро. Тепер я не могла довіряти йому навіть у своїх мріях, де він міг бути таким, яким я хотіла його бачити. У мене нічого не виходило. Всі його можливі виправдання здавалися жалюгідними, і ніщо не спростовувало той факт, що своїми власними руками він заподіяв мені біль. Як він мені писав восени — я сама заподіяла собі біль, не розібравшись в ситуації? Але чому ж ситуація повторювалася знову і знову?

Виходить, люди не змінюються. Їм не можна давати других шансів. У Іллі їх було аж три: після Риму, коли він мовчав на мої благання написати мені хоч рядок; на початку жовтня, коли він спробував повернути мене, а потім знову зник; в листопаді, коли його очі були повні каяття. Два з половиною місяці протримався Ілля цього разу, навіть купив мені квитки, і я гадала, що це показник його кохання до мене. На жаль, це виявилося не так. Напевно, якби він мене кохав, то приїхав би сам, як роблять справжні чоловіки. Він же завжди лише викликав у мені почуття провини, і я готова була робити все, щоб тільки він не злився, аби він не зник. Я надсилала йому фото, хоча мені це не подобалося, я розмовляла з ним по телефону, коли хотіла спати, була завжди на зв'язку, тому що боялася, що наступного разу просто не буде.

Цікаво, Олена також жила в такій напрузі? Безперечно. Впевнена, що зараз він звинувачує її в тому, що вона написала мені образи. Що ж, я не проти. Я ніколи не ображала її, поважала її любов, почуття до Іллі, переживання, а вона замість того щоб все обговорити, вирішила чинити підло і низько. І ось вона здобула перемогу. Але якщо Ілля дійсно усвідомлено і спеціально заподіяв мені біль, то я не заздрю такій перемозі.

Перші три тижні після розставання Ілля снився мені щоночі, а потім стало легше: зникли безвихідь і пекельний біль, залишилися туга, почуття самотності, страх перед майбутнім. Я навіть могла тепер згадувати про нього. І потай від усіх я сподівалася, що одного разу він повернеться.

У хвилини найсильнішої туги я починала молитися за нього: щоб після смерті ми зустрілися на небі, щоб він знайшов свій шлях у житті, жив по совісті, знайшов себе і став щасливим. Я щиро бажала Іллі щастя. А ще я завмирала і не діяла, щоб не наробити дурниць. І це допомогло. Згодом я зрозуміла, що будь-який біль минає, треба лише на найскладніших етапах нічого не робити і чекати, перетерпіти, і рано чи пізно стане легше. Потім, можливо, все знову розвалиться, але я продовжуватиму існувати, і попри все згодом повернуся до повноцінного життя, почну радіти і любити.

Після всіх цих подій я склала собі план реабілітації на чотири тижні, до якого включила щоденні завдання й обов'язкові розважальні заходи на вихідні. Це допомогло, тому що пережиті страждання підготували мене до змін. Через три місяці образ Іллі почав стиратися. Як людина, він мене розчарував. Та й як чоловік також. Це не я, це він зрадив нас і наше кохання, і почуття провини до мене більше не поверталося.

Та я ні про що не шкодувала. Було чудово. Тому й не хотілося втрачати. Але це був вибір Іллі, і я повинна була його поважати. Шкода, що він був занадто слабкий, щоб бути щирим. Не тільки зі мною, а й з Оленою, сестрою, батьками, друзями і, напевно, багатьма іншими дівчатами. На якомусь відрізку життя він втратив себе, збився зі шляху. Я дуже хотіла допомогти йому відшукати цей шлях, але він не захотів. Люди не змінюються. Так само, як не змінююся і я.

А як же кохання? Що буде в моєму житті далі? Може, це я винна, що обираю не тих чоловіків? Може, я нікого більше не зможу полюбити? А раптом взаємного кохання не існує? Я не знаю відповідей на ці запитання.

Через півроку розлуки в моєму житті вже все було добре. Я згадувала про Іллю з посмішкою, пробачила його. Стосунків я не хотіла, мені важливо було тепер приділити увагу собі і своїм мріям, справжнім бажанням і потребам. Я повинна була навчитися любити і поважати насамперед себе, щоб більше ніхто не зміг посміятися наді мною, принизити, розтоптати.

Те, що сталося, це, по суті, дрібниця. Просто стосунки, які закінчилися. Урок, який я засвоїла. З ким не буває. Згодом до мене повернувся оптимізм, а ще образ того самого чоловіка, з яким би я хотіла бути. У нього не було імені, віку, зовнішності, але він часто мені снився і дарував відчуття тепла. Саме тепла. Коли я думала про нього, все ставало на свої місця. Це було відчуття спокою, умиротворення, усвідомлення того, що все добре. Це було те, чого Ілля не зміг мені дати…

Усе в житті має значення. Зустріч з Іллею мені подарувала новий досвід в чуттєвій сфері, зробила сильнішою. А ще я побувала в Німеччині, вивчила німецьку, зрозуміла, що мене влаштовує в стосунках, а що ні. Я позбулася безлічі комплексів, Ілля навчив мене простіше ставитися до життя.

Хто знає, може, Іллі я подарувала кохання, яке він ніколи до цього не зустрічав? Може, я освітлила його одноманітне життя хоч на ці кілька місяців, що ми були разом? Адже що у нього є, крім маленької кімнатки в чужій країні, інтернету і рідкісних зустрічей з сестрою і друзями, вдвічі молодшими за нього? Якщо я зробила його хоч трохи щасливішим, то це прекрасно.

Можливо, ця зустріч була потрібна йому більше, аніж мені. А може, він і так щасливіший за всіх і пізнав сутність життя на відміну від нас? Хто знає. У будь-якому випадку, життя все розставить по своїх місцях. Моя ж мета —

1 ... 103 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безмірна залежність», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безмірна залежність"