Читати книгу - "Академія Червоної корони. Навчання, Анна Мінаєва"

Ріхтан раптово відчув агресію до цього представника раси. Яка йому справа до того, що зараз відбувається? До Лорейна? Чому він в'ється біля її ніг, як ланцюгова тварина?

— Я отримаю відповідь на своє запитання? — Зіанар роздратовано насупився. Йому дуже хотілося заїхати по цій нахабній аристократичній фізіономії. За всі ті лиха, що він приніс Лорейн. За все те презирство, яке так і сочилося зі слів і дій некроманта.

— Сиди тут і не висовуйся, — холодно обірвав його чаклун, накидаючи на табір кілька заклинань.

Вони одночасно захищали всіх, хто був усередині, відводили око і не дозволяли переступити кордон, вийти в дикі землі. За цією магічною межею зараз стояли лише двоє чоловіків. І дивилися один на одного не без ворожості.

— Повернися до табору, — скомандував некромант.

— Спочатку я почую відповіді.

— Командуватимеш у іншому місці, — обірвав його чаклун, продовжуючи накривати табір захисними заклинаннями. Дит голову йому відірве, якщо дізнається, що зі студентами не залишився жоден із викладачів.

Але ельф не йшов, стояв над душею і чекав на відповідь. Якi давати йому Ріхтан не поспішав. Чаклун виждав ще з десять хвилин і торкнувся свого лівого передпліччя. Творцю ордена Захисників не склало великої праці знайти Лорейн. Вона сповільнювалася, рухалася вже не так швидко, отже, саме час будувати до неї портал.

— Я все ще чекаю на відповідь…, — нагадав Зіанар, помітивши, як пожвавішав некромант.

— Отримаєш його, як ми повернемося, — байдуже озвався Ріхтан, розриваючи простір і будуючи прохід до молодшого майстра бестіології.

Він ступив уперед, озирнувся і тихо вилаявся. Лорейн і справді поспішала, єдинорога ніде не було. Натомість некромант чудово бачив чиєсь тіло біля високого каменю неподалік.

У небі пролунав протяжний гортанний крик, щось грюкнуло. Світла від практично ciвшого світила катастрофічно не вистачало. А потім на землю спланувало щось крилате і дуже величезне.

— Віверна! — ахнув ельф, що вивалився з порталу.

Некромант подумки себе вилаяв за те, що не закрив перехід миттєво. А потім виправив студента.

Нехай і погано Ріхтан знав бестій, що населяють цей світ, але таку деталь не помітити просто не міг.

— Не просто віверна, студенте. Королівська віверна.