Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

. ,

Її втеча від Чорної смерті була сповнена передчуття і мук. Вона боялася, що будь-який крихітний нещасний випадок призведе до того, що її виявлять пірати або шукачі пригод, через що її знову спіймає віце-адмірал Трейсі і змусить втратити всю свою свободу. Тоді вона ніколи не зможе повернутися до рідного міста і повернутися до життя, яким насолоджувалася спочатку.

=

Тільки коли вона скористалася мізерними зв'язками, залишеними її сім'єю, їй вдалося сховатися в посольстві своєї країни і отримати квиток на виїзд з моря, що дало їй невелике полегшення.

,

Однак цього все одно було недостатньо, щоб вона почувалася спокійно. Вона вважала, що все закінчиться по-справжньому лише тоді, коли вона ступить на Північний континент.

, =

Пам'ятаючи про це, Хелен не могла втриматися, щоб не підняти праву руку і не торкнутися щок, що вважалося несправедливим, але було досить здоровим. Вона зрозуміла, що її вишуканість значно покращилася з того часу, як вона була морським купцем. Вона відчувала, що час змінився, і вона сама помилялася, повертаючись до своїх днів молодої леді.

— , = =

Насправді, після того, як вона потрапила в посольство Інтіс, у неї був додатковий вибір, крім втечі з моря — співпрацювати з Церквою Штормів, військовими Лоен або посольством. Використовуючи себе як приманку, вони могли захопити віце-адмірала Ейлмент Трейсі.

,

Але після довгих роздумів вона нарешті відмовилася від цього плану. Вона навіть благала старійшину своєї сім'ї, який був офіцером посольства, приховати інформацію про те, що вона там переховувалася, від інших.

, . , =

Незважаючи на це, вона в кінцевому підсумку не завдала мені ніякої реальної шкоди. Багато разів вона потурала і задовольняла мене Крім кожної ночі щовечора Але це тільки на поверхні Серед своїх спогадів Хелен швидко червоніла.

=

Ті п'янкі ночі, полум'яна пристрасть від того, що кінцівки перепліталися одна з одною, і неймовірне задоволення промайнули повз її свідомість, залишивши її нездатною заспокоїтися.

.

Хелен повільно зробила глибокий вдих, перш ніж видихнути.

.

Вона похитала головою і змусила тужити за свободою, батьківщиною і сім'єю знову зайняти її серце.

.

Вона ще раз подивилася на своє відображення і згорнула своє поникле руде волосся.

.

Потім вона зробила брови густішою за допомогою макіяжу та затемнила контури, зробивши риси обличчя більш чіткими та вираженими.

.

Після цього раунду макіяжу Хелен виглядала більш андрогінною, з макулінним виглядом.

, . , - .

Нарешті вона роздягнулася і тканиною розплющила груди. Тоді вона одягла білу сорочку, чорний жилет, чоловічі штани та двобортний сюртук.

.

Нарешті вона взяла шовковий капелюх і одягла його на голову, сховавши згорнуте руде волосся всередину.

= - =

У цей момент її відображення було більше схоже на красивого юнака, ніж на даму. Її смарагдові очі, здавалося, особливо пасували її вбранню, надаючи їй привабливого рівня глибини.

.

Олена терпляче чекала, поки хтось постукає в її двері.

Вона взяла свій багаж і вийшла за двері. Вона пішла за доброю подругою свого старшого члена сім'ї аж до бічних дверей у саду посольства.

=

Там на неї чекала карета. Він мав відправити її в гавань, де вона сяде на лайнер і попрямує до гавані Прітц у королівстві Лоен. Там вона робила об'їзд, щоб повернутися до Інтіса.

. =

Хелен мала здібності проти стеження за Потойбіччям. Вона уважно спостерігала за навколишнім оточенням, у тому числі за візником.

. , =

Худий і мужній місцевий житель. Не любить носити головні убори. Його зовнішність ідентична тій, з якою я зустрічався раніше. Він виглядає трохи знервованим, але це нормально Після того, як Хелен провела останню перевірку, вона подякувала подрузі старшого члена своєї сім'ї, віднесла свій багаж і сіла у вагон.

.

Коли колеса почали крутитися, вона стиснула губи і подивилася у вікно, спостерігаючи, як одне дерево парасольки Інтіс за іншим швидко залишалося позаду.

.

Це викликало у неї незрозуміле відчуття, ніби вона повернулася в Трір.

, =

Це було величезне місто, наповнене сонячним світлом, розташоване в районі річок Райан і Сренцо. Це була сяюча і чарівна сцена з усілякими трояндами. Це було місце з галасливим мистецтвом і гуманітарними науками, священна земля для художників, музикантів і романістів.

. - .

Це була столиця Інтіса. Після того, як імператор Розелль перебудував його, це був у прямому сенсі цього слова мегаполіс світового рівня. Це також було рідне місто Олени. Вона виросла там і часто плакала, коли бачила це уві сні.

,

Через невідомий проміжок часу Хелен раптом відчула, що щось не так. Навколишні вулиці ставали все більш безлюдними і віддаленими.

, , 9 .

Будучи морським торговцем, хоча вона проводила більшу частину свого часу в Туманному морі і не була дуже знайома з Баямом у морі Соні, те, що вона була мисливцем Послідовності 9, зробило її досить пильною.

? .

Чи правильний цей маршрут? Олена зрушила з місця й обережно спитала візника.

.

Вона була готова в будь-який момент зістрибнути з карети і випустити вогняну кулю.

. =

Візник не озирався, продовжуючи дивитися вперед. Він з підлабузницькою усмішкою сказав: "Вельмишановна пані, цей маршрут ближчий, і потрапити в затори не так просто.

= , ,

Як відомо, Баям був побудований багато років тому. Тоді було не так багато людей чи вагонів. Багато вулиць вузькі. Близько полудня і ввечері дуже легко зіткнутися з заторами. Йти пішки було б навіть швидше, ніж на кареті.

?

Чи так це? Олена подумала і повірила його поясненню. Це було пов'язано з тим, що вона зіткнулася з такими ситуаціями в кількох містах.

. = =

Трір, як і раніше, найкращий. Коли імператор Розелль реформував старі міські райони, він передбачливо розширив дороги. І сьогодні в голові Хелен промайнула ця думка, коли вона почула, як кінь ірже карету, здавалося, від болю.

.

Зачекайте хвилинку. Начебто на щось наступив. Водій карети зупинив карету вбік і зістрибнув.

.

Хелен спочатку не замислювалася над цим, але, краєм ока оглянувши місцевість, зрозуміла, що вони знаходяться в безлюдному тихому провулку.

.

Її серцеві струни стиснулися, коли вона, не вагаючись, спробувала прорватися крізь стіни вагона і втекти.

=

Незалежно від того, чи була це надмірна реакція, чи ні, вона вважала, що це необхідно.

,

У цю мить з глибини її серця вирвався сильний жах. Здавалося, що її замкнув надзвичайно голодний монстр.

Тиск, який