Читати книгу - "Хибні мрії, Ліана Меко"

Ігор піднімає розгублений погляд на дівчину. Її очі блищать і дивляться просто в його душу. Туди, де вирує ураган.

Дівчина нахиляється ще ближче та впевнено вимовляє.

- Ти не програєш. - Ігор не може зрозуміти каже вона про цей конкретний бій, або про щось більше, але чомусь вірить їй. Відчуває, що зараз, цієї самої секунди відбувається щось неможливе, масштабне, сильне. Щось зароджується тут і зараз, щось, чому він не може і не хоче чинити опір, щось дуже важливе. Важливіше, ніж перемога, титул, зізнання, гроші та мрії.

Рука дівчини лягає на його плече. Дотик легкий і невпевнений. Вона повільно опускається навколішки, щоб їх обличчя були одному рівні. Дівчина вдивляється в його очі, ніби просячи дозволу, і Ігор зовсім губиться. У її запаху, у тонких вібраціях її підтримки та участі, у своїх власних незнайомих, незрозумілих почуттях. Секунда і дівчина обіймає його, пригорнувшись до нього всім тілом. Обіймає міцно, якось навіть по-чоловічому. Її обійми мають намір подарувати йому підтримку.

Ігор майже фізично відчуває, як її участь та співчуття здирають з нього шкіру, оголюючи нерви та почуття. Дівчина притискається сильніше.

Нервовий вдих рваним тремтінням торкається волосся дівчини. Ігор вдихає їхній запах, відчуває теплоту її шкіри. Руки обіймають дівчину у відповідь, обвивають тонке тіло. Йому здається, що це перші обійми в його житті. Перші справжні і найважливіші. Здатні зцілювати, давати віру у свої сили і приймати себе таким, яким ти є. У душі збирається така теплота, що Ігор заплющує очі. Він ніколи не був настільки сповнений почуттів. Він міцніше стискає дівчину у своїх обіймах, втикається носом у її шию. Не може насолодитися запахом, що перетворює обмерзлу брилу, яка весь цей час знаходилася в його грудях замість серця, в гулко стукаючий, живий, наповнений силою орган.

Обійми тривають надто довго, достатньо довго, щоб від жесту підтримки перейти до іншого відчуття. Усвідомлення того, що їхні серця б'ються в такт і тверді м'язи його грудей притискаються до її грудей. Дівчина розуміє це перша та послаблює хватку.

Її волосся ковзає по його плечу, вона м'яко відстороняється і дивиться на нього. Її обличчя так близько. Якщо він трохи наблизиться, їх губи зустрінуться. Він поцілує її і зовсім загубиться. Все зникне. Бій, бажання перемагати і його мету, яка зараз здавалася якоюсь дурною та несуттєвою. Дівчина робить глибокий вдих і повільно, з жалем прибирає руки з його тіла, відходить на крок, на безпечну для них двох відстань, але не відводячи від нього очей.

- Тобі час. - Вимовляє тихо, неохоче відводячи очі. І, розвернувшись, повільно прямує до дверей.

- Кіра. - Хрипкий голос тремтить. Ім'я, сказане вперше, обпалює горло і застрягає на язику. Дівчина застигає біля виходу та повільно повертає голову. Вона вперше чує своє ім'я з його губ та судорожно вдихає.

Ігор ковтає та додає:

- Зроби так, щоб я тебе не бачив.

Кіра завмирає, обмірковуючи його слова. На якусь мить, в очах, здається, миготить образа. Але ще мить і вона розуміє. Вона дуже розумна, ця маленька пташка. Вона розуміє, що йому не можна її бачити під час бою. Адже, якщо вона буде поряд, нічого іншого просто не існуватиме. Кіра повільно, ледь помітно киває та виходить за двері.

Отже. Час.

Йому час.

***

Кіра забирається в найдальший, найтемніший кут, ховається за спинами чоловіків, але, щоб хоч щось побачити, витягає шию. Рефері голосно запрошує бійців на ринг і глядачі вибухають криками. З протилежних сторін до рингу прямують бійці, перебираються через канати, що огороджують ринг, і зустрічаються в центрі. Дивляться один на одного впритул, б'ються кулаками у вітальному жесті та розходяться у різні кути.

Рефері оголошує початок бою. І серце Кіри починає стукати швидше та голосніше. Вона молиться про себе. Складає руки на грудях у молитовному жесті і відчайдушно просить усі можливі сили зберегти Ігореві життя.

Злий з першої ж хвилини настає. Зухвало, швидко і наполегливо, так ніби кудись поспішає і хоче закінчити бій у першому ж раунді. Ігор відступає, виляє, ухиляється від ударів. Але Злий набагато сильніший. Блокуючи удари в голову, Ігор все одно отримує відчутну шкоду.

Йому боляче.

Кіра стискає зуби і ненавмисно робить крок уперед, сильніше витягаючи голову, визираючи з-за чужих плечей і спин.

Ігореві боляче. Він відволікається на цей біль і робить помилку. Він захищає голову і не бачить, як Злий відвойовує територію ліворуч від Ігоря та пробиває у печінку. Від наринувшого болю Ігор згинається навпіл і падає на коліна.

Кіра підбирається ще ближче. Вона нічим не може йому допомогти, але вона має бути поряд. Слідкувати. Не пропустити критичний момент. Не допустити, щоб було вже пізно якось вплинути. Адже Ігор до останнього не здасться, це не в його характері.

Рефері нахиляється над Ігорем та починає зворотний відлік. На п'ятій секунді Ігор підводиться і намагається наступати. Намагається пробити захист Злого. Але Злий знову повторює свою дію.

Декілька разів.

Все відбувається занадто швидко.

Кілька ударів у печінку - орган, що відповідає за синтез крові, - і Ігор ледве тримається на ногах. І коли на підсвідомому рівні, чекає на удар у печінку, опускає руку, щоб її захистити. Отримує удар у голову, яку так бездумно залишив відкритою.