Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Облога та штурм, Лі Бардуго 📚 - Українською

Читати книгу - "Облога та штурм, Лі Бардуго"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Облога та штурм" автора Лі Бардуго. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 103 104 105 ... 112
Перейти на сторінку:
ніж сидітиму й чекатиму на Дарклінґа.

— Шанси невисокі, — попередила я, ненавидячи себе за те, що не можу запропонувати розраду. — Моєї сили не вистачить на те, щоб зупинити їх усіх.

— Принаймні нічєвої прикінчать нас швидко, — втрутився Давид. — Я пропоную стати до бою.

Всі повернулися до нього. Хлопець, схоже, сам трохи здивувався власним словам. А тоді здвигнув плечима. Подивився мені в очі і промовив:

— Ми докладемо всіх зусиль.

Я оглянула всіх присутніх по колу. Кожен по черзі кивнув.

Зітхнула.

— Давиде, у тебе залишилися ґренатки?

Хлопець витягнув із кефти два металеві циліндри:

— Це останні.

— Однією скористаєшся, а другу залишиш про запас. Я подам сигнал. Коли відчиню двері, біжіть до воріт палацу.

— Я залишуся з тобою, — заперечив Мал.

Я розтулила рота, щоб посперечатися, та погляду на хлопця вистачило, щоб зрозуміти: не варто цього робити.

— Не чекайте на нас, — наказала я решті. — Я прикриватиму вас, скільки зможу.

Повітря здригнулося від чергового гуркоту.

Гриші похапали гвинтівки з рук загиблих і зібралися навколо мене біля дверей.

— Гаразд, — сказала я.

Обернулась і поклала руки на різьблені клямки. Долонями відчула, як гупаються об дерево тіла нічєвой. Рана пекуче запульсувала.

Я кивнула Зої. Замок із клацанням відімкнувся.

Розчахнувши двері, я загорлала:

— Вперед!

Давид кинув у сутінки сигнальну ракету, а Зоя змахнула руками в повітрі, підіймаючи циліндр вище на подушці з верескунського вітерцю.

— Лягай! — крикнув Давид.

Ми розвернулися до прихистку зали, міцно заплющивши очі, витягнувши руки над головою і згрупувавшись в очікуванні вибуху.

Від ударної хвилі затремтіла кам’яна підлога під ногами, і навіть крізь заплющені повіки я побачила, як усе залило розпеченим червоним.

Ми побігли. Нічєвої розсипалися, налякані вибухом світла і звуку, та вже за мить знову вихором мчали до нас.

— Біжіть! — гукнула я.

Здійнявши руки, я кинула розпечені леза світла, якими розрізала фіолетові небеса й по черзі взялася розтинати нічєвой, а Мал гатив по них зі зброї. Гриші побігли до тунелю під деревами.

Я прикликала кожну частинку оленевої могутності, сили морського батога, кожну хитрість, якої навчила мене Баґхра. Тягла світло до себе й розкидала палючими дугами, що вирізали в тіньовій армії осяйні просіки.

Та їх було забагато. Чим заплатив Дарклінґ за створення такої кількості? Нічєвої сунули вперед, тіла совалися й мінилися, наче блискуча хмара жуків, руки витягалися вперед, оголювалися гострі кігті. Потвори відтіснили гриш від тунелю, б’ючи в повітрі чорними крилами й роззявляючи широкі покручені діри ротів.

Аж раптом повітря розірвали вогнепальні постріли. Із лісу ліворуч до нас із криками помчали солдати. Від їхнього бойового кличу в мене волосся на руках стало дибки: «Санта-Аліна!»

Вони кинулися на нічєвой, витягуючи мечі та шаблі і з жахливою запеклістю шмагаючи потвор навідліг. Дехто був у селянському одязі, дехто — у формі Першої армії, та всіх поєднували однакові татуювання: моє палюче сонце, виведене чорнилом збоку на обличчях. Лише двоє не мали цієї позначки. Толя з Тамарою вели своє військо в атаку з виряченими очима, блискучими лезами і моїм іменем на вустах.

 

 

Сонячні солдати кинулися на тіньову орду, ріжучи й тиснучи, відсуваючи нічєвой назад.

Стрільці нещадно гатили з гвинтівок. Та попри все завзяття, вони були лише людьми — кров і сталь проти живої тіні. Нічєвої почали хапати їх одного за одним.

— До каплиці! — крикнула Тамара.

Каплиці? Вона що, запланувала пожбурити в Дарклінґа псалтирем?

— Там ми будемо в пастці! — гукнув Сергій, біжучи до мене.

— Ми вже в пастці! — відповів Мал, закидаючи гвинтівку на спину і хапаючи мене за руку. — Мерщій!

Я не знала, що й думати, та інших варіантів у нас не було.

— Давиде! — загорлала я. — Другу бомбу!

Він кинув її в бік нічєвой. Із влучністю в хлопця було не дуже, та на допомогу прийшла Зоя.

Ми кинулися до лісу, сонячні солдати прикривали тил. Вибух прорвався крізь дерева спалахом білого світла.

У каплиці горіли лампади, а двері були відчинені. Ми ввірвалися всередину, відлуння наших кроків відбилося від лавиць і попливло під засклений синій купол.

— Куди ми прямуємо? — запанікував Сергій.

За стінами вже чулися дзижчання і гулке клацання. Толя гупнув дверима каплиці й штовхнув на місце важкий дерев’яний засув. Сонячні солдати з гвинтівками в руках стали на позиції біля вікон.

Тамара перестрибнула лавицю й помчала повз мене проходом.

— Ходімо!

Я приголомшено подивилася на неї. Куди ж ми могли піти?

Дівчина кинулася повз

1 ... 103 104 105 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Облога та штурм, Лі Бардуго», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Облога та штурм, Лі Бардуго"