Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

— Я просто географ за професією. І ще трішечки репетитор французької, — намагаюся з останніх сил бути скромним.

— О! Навіть так! А Ліка мені розповідала, що відвідує курси французької. Сашо, це випадково не ти займаєшся з нею? Нічого, що на "ти"? — вже й темноволоса, маленька, худенька, тоненька Даша доєднується до загальної бесіди.

— Я тільки "за"... На жаль ні, — кажу, тихіше та похмуріше, ніж до цього.

А за секунду отримую атаку Марфусинем ліктем у своє ребро.

— Якщо вже тут зібралося так багато поціновувачів Франції, то пропоную, щоб третій тост про кохання Саша сказав французькою! — вигадує Марфа.

Скошую на свою сусідку очі та намагаюся непомітно ущипнути пальцями її ногу під столом. Але непомітно не виходить. Дівчина зойкає та починає сміятися. Щоб ніхто на цьому не зосереджував увагу, все ж підхоплююсь на прямі ноги мерщій та схоплю свій келих із вином.

Мій погляд знаходить її... мою дівчинку. Мою янгольську, дивовижну, бездоганну...

Зеленоока дещо збентежена та нерухома... Схвильована?..

І я, теж до божевілля хвилюючись, сподіваючись, що ніхто серед присутніх не володіє французькою, вимовляю спраглими губами:

— *Мon coeur! Mon ange... Tu es une fleur de mon âme. Tu et là plus séduisante femme au monde. Tu et là plus belle femme au monde. Mon Dieu, que t'es belle! Tes yeux, j'en rêve jour et nuit. Je te souhaite le bonheur... amour... Pour symboliser la force le lion est là. Pour symboliser la paix la colombe est là. Pour symboliser l'amour que j'ai pour toi je suis là... J'espère que c'est comme le bonheur.

Поки говорю — ніде, ні від кого ні звуку. Від цього не вірю, що все це відбувається насправді. І, користуючись ситуацією, дивлюсь на Ліку. Безбожно дивлюсь, жадібно вбираю кожну її реакцію, кожний помах вій, рух підборіддя...

Спочатку вона теж дивиться на мене, але поступово опускає свій погляд і ховає його у пелену... І я точно знаю, що це не від незнання моєї промови, бо подібне я їй вже писав повідомленнями. І не від гніту сторонніх очей... Це від почуттів... Чомусь я знаю це. Відчуваю... Вони її переповнюють... А втім, як і мене.

— Вау! Браво! Я нічого не зрозумів із цього, але це так... гідно звучить! — першим приходить у захват Андрій.

— Неймовірно гарно! Саня, ти молодець! — аплодує мені Ігор. — Шкода, що нічого не зрозуміло тільки. Думаю, в більшості із нас дуже малий словниковий запас французької. Що там? Ля мур-тужур, мерсі боку, пардон, бон апетіт!

— Там щось було про любов і про красу! Амур, ма бель! Але це не точно, — сміється Вадим. — Та будемо вважати, що тост за красу та кохання!

— За мою кохану красуню Ліку! — підхоплює вже й Харитон какофонію масового зіткнення кришталевих келихів.

Теж підіймаю свій келих за Ліку. Не бачачи нікого, крім неї...

— Ну все, досить пити! Ми тут для кого диско-кулю притягли? Гайда танцювати! — раптово вигукує невгамовна Марфа.

— Чудова ідея! Пропоную, якщо вже на те пішло, під французьку музику погоцати! — залюбки злітає пташечкою з-за столу, здається, теж така сама непосидюча дівчина, на ім'я Настя.

— Вадику, вставай! Саня, і ти теж! Не баріться! Танці чекають! — вчепилась у мій рукав піджака Марфуша, змусивши мене, зрештою, помітити, що в кімнаті, крім Анжеліки є ще купу людей.

Однак я встигаю розгледіти в зелені очей Ліки тінь чогось нехорошого. На секунду мені здається, що вона сердиться...

____

*Моє серденько!  Мій ангел... Ти квітка моєї душі. Ти найпривабливіша жінка у світі. Ти найвродливіша жінка у світі.  Господи, ти така гарна!  Твої очі, вони мені сняться вдень і вночі.  Бажаю тобі щастя... кохання... Символом сили є лев.  Символом миру є голуб.  А моє кохання до тебе символізувати те, що я тут... Сподіваюся, це як щастя.