Читати книгу - "Овернський клірик"

Владика Пустелі… Я все ще не міг усвідомити того, що сталося. Скільки ж років має бути маленькому Андре? Двадцять два, якби він був живий. Але… Він живий! Господи, дай мені це зрозуміти! Дай мені збагнути хоча б щось!

Я подивився на здивованого Карачіоллі — Сивого Карачіоллі.

— Лодовіко… Розумієш, я думав, що життя скінчено. Скінчено — давно, ще тоді… Я думав…

— Ну й обробили тебе твої ченці! — широка долоня знову ляснула мене по плечі. — Що мелеш, старий пень?

— Не знаю, — я спробував усміхнутися. — Сам не знаю, Лодовіко… Що ж мені робити?

Відповіддю був виразний жест.

— Зовсім з глузду з’їхав, Андре? Завтра ж ми з тобою на коней — і до Флоренції. Там ти пошлеш свого Орсіні якнайдалі та сядеш на корабель. Закис ти тут, голопуцьку!

Карачіоллі завжди все було зрозуміло. Але його правда — завтра ми помчимо в Італію, але не до Флоренції, а до Рима. Я повинен побачити Його Святість! Я повинен переконати, пояснити, налякати — що завгодно! До хмизу, зібраного монсеньйором Орсіні, не повинні піднести смолоскип! А потім… Але я боявся думати про «потім». Ще встигну.

Обов’язково встигну! Життя не скінчено, воно виявилося таким довгим!

…Перед сном — дивно, цієї ночі мені все ж таки схотілося спати, — я вирішив зайти до моїх хлопців. Напевно, вони теж не сплять.

Я не помилився. Крізь прочинені двері долинав упевнений голос П’єра:

— Я цього брата Жеаиара вчити! Я його вчити-виховувати тілесно! Він усі записи плутати…

— Та жени ти його в шию! — відгукнувся Ансельм. — Розберешся зі справами — й пошли подалі. Тобі потрібен справжній вікарій.

Я посміхнувся — нормандець швидко входив у роль. Треба буде знайти гарного лікаря для Ансельма — з ногою у хлопця зовсім погано.

— А я тебе взяти, брате Ансельм, — почулося задоволене гмикання. — Ти моїм віланам про Платона говорити-розповідати!

Цього я вже витримати не міг.

— Брате Петре! — вигукнув я, відчиняючи двері. — В ім’я Святого Бенедикта, не забувайте про дієслова! Ви ж тепер єпископ!

«Ланг д’уї» — (мова «так») — говірка в Північній Франції. На південь від Луари панувала «ланг д’ок».

Титул Папи Римського.

Прізвище «Орсіні» можна перекласти, як «Ведмедєв».

Вальденси — антицерковна єресь ХІІ-ХІІІ ст. Катари — таємна секта, що сповідала дуалістичність світу. Розгромлена в першій половині XIII ст.

Мф 2,6.

З пародійної «П’яницької літургії»

Петро Ломбардський — богослов XII століття. Його книга «Сентенції» сприяла посиленню «полювання на відьом».

Напівуніціал — шрифт, вживаний в епоху Римської імперії та раннього Середньовіччя.

Кутюм — закон, точніше розділ (параграф) закону.

Легісти — юристи, знавці законів.

Канон (постанова) «Єпископи» засуджував віру в нечисту силу. Віра в погань визнавалася звичайним марновірством. Переслідування відьом заборонялося.

Лоґри — легендарний народ, що жив у Камелоті, де правив король Артур.

«Звинувачення» — «Inquisitio» (лат.). Інші значення— «слідство», «розвідка».

Король Людовик Товстий був у сварці зі своєю невісткою Алеонорою Аквитанською.

Інтердикт — відлучення від Церкви.

Земля серів — Китай.

Король Лотар — онук Карла Великого, правив у IX столітті.

Надалі — одне із правил єзуїтів.

Мк, 19, 45–47.

Пісня, популярна серед жебраків.