Читати книгу - "Екстремофіл, Алан Кервін"

— Не зважай, переказиться, — Пітер махнув рукою вслід дівчинці.

— Сподіваюся... А ви давно приїхали? — запитав Тео в Марії.

— Щойно. Хлопці оце тільки вивантажили ящики з овочами.

— А хто нагляне за фермою?

— Діоніс, це чоловік із церкви,— сказала вона, неохоче відійшовши від Тео. Чи то через ім’я, чи ще з якоїсь причини, сприймала його як сина.

— Ага, я його бачив. Наче відповідальний.

— Так, але душа не на місці, трохи переживаю за кіз. Вони в мене норовливі. Та і я давно нікуди не їздила, але, кажуть, що потрібно перечекати кілька тижнів у безпечному місці, доки Рада не проголосує якісь там правки... і тоді ми всі зможемо повернутися додому.

— Чи дозволять? Річковий порт виселяють, — гмикнув Пітер.

— Його виселяють, бо вважають, що серед його жителів ховаються заколотники, хоча офіційна причина названа інша — екологія, — сказав Мілан, вийшовши з кухні із надкушеним огірком в руці, точно привезеним Марією.

— І вони абсолютно праві в обох випадках, чи не так? — запитав його Боб, який вийшов слідом за ним, щоправда, не з огірком, а зі склянкою.

— Не абсолютно, — посміхнувся Мілан і надкусив огірок, — заколотники — на півдні, ми ж лише постачальники і тут ні з ким не воюємо. Ну, майже. Але якби до кінця терміну, виділеного на збори, вдалося пролити над Долиною дощ... то зникла б і причина виселення, — останню фразу він сказав, дивлячись на Тео, але той нічого не відповів.

Проте Мілан не збирався здаватися. Після вечері він попросив Тео вийти надвір, поговорити.

— Про що говоритимемо? — запитав Тео, зупинившись і розвернувшись до нього.

— Про паролі. Якщо нам удасться заслати дроїдів до них у тил...

— Так ми тільки втратимо дроїдів.

— У тебе є інша ідея?

— Жодної. Я взагалі не в темі і навіть не уявляю, як виглядають ті поля, які штурмує твій батько, який у них захист, де вони знаходяться... Я нічого не знаю.

— Поля в Антарктиді.

— Де? — Тео скривився.

— Чим ближче до магнітного полюса Землі — тим вони ефективніші, тому вони там, де є.

— Тоді... чому не показує південь Африки?

— Бо там у них ремонтні бази і все забезпечення. Де і що знаходиться, вони старанно приховують. Ну і Африка — це найближчий масивний суходіл до Антарктиди, адже Австралії майже нема, а Південна Америка розвернута вздовж екватора...

— А на півночі щось подібне є?

— Було. HAARP на Алясці, але коли материк розвернули, то він опинився під водою, як і ті, що були на Скандинавському півострові. Решта зруйновані або війнами, або горотворенням, лишилися тільки ті, що на півдні, і вони їх ду-у-уже ретельно охороняють. Тетраедрів там цілі рої. І якщо вдається під «вуаллю» непомітно наблизитися, то далі починаються захисні бар’єри. Різні. Одного разу вдалося їх пройти, навіть підірвати кілька антен, але довелося відступати. Зараз бар’єри посилили: не можна ні підкопатися, ні підлетіти, ні підповзти, і якщо ззовні і йти на штурм, то тільки щоб відвернути увагу охорони.

— Там працюють люди?

— Всіх потроху: і люди, і кіборги, і дроїди різних модифікацій.

— І яке у всій цій історії ти бачиш місце дроїдів з відділку поліції Північної брами? Навіть якщо вони потраплять до Африки, то як їх відправити далі на південь? І чи не виглядатиме це підозріло? Треба придумати інший план.

— Нема часу. Виселення — це не організоване переселення всіх жителів до іншого населеного пункту. Ні. Вони всі опиняться в різних регіонах, на різних континентах. І якщо дві родини опиняться в сусідніх містах, то це буде небувале везіння.

— Чому так?

— Глобалізацію ніхто не скасовував.

— Треба поговорити з Лялечкою.

— Поїхали до церкви, я попрошу когось знайти її.

— Ні. Треба особисто.

— Особисто? — Мілан замислено поглянув на церковне авто. — Поїхали.