Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

— Ваш батько заблокував її джерело магії. І якщо не зняти печатку до її магічного повноліття, Сія не переживе вивільнення власної магії.

Роувен підняв брови, сприймаючи цю інформацію.

— Я зніму печатку, — запевнив він, виражаючи рішучість у своєму голосі.

— Чи можу я вам довіряти, капрал Уайт? — запитала Аберхат, маючи на увазі попередні події.

Роувен почав відчувати роздратування.

— Трясця! — емоційно відповів він. — Ви щойно наклали на мене, невідоме заклинання. За подібне, чаклунів відправляють до в’язниці. І звідти вони вже не повертаються. До цього, дали ляпас – що є також неприпустимим. Про яку довіру ви говорите? Розповідайте! Я сюди прийшов, тільки із поваги до вашої доньки! 

Роувен виразно висловив своє обурення, усвідомлюючи, що ситуація набирає градус.

— Заклинання іннервації.

— Що?

— Заклинання іннервації, — повторила Моріана. — Це заклинання іннервації, воно прив’язує частину магічної енергії до...

Серце Уайта почало швидше битися від люті.

— Я знаю, що це за заклинання! — відступаючи на кілька кроків назад, знервовано відповів Роувен. — Якщо ви думаєте, що це допоможе вашій доньці, то ви помиляєтеся! — сказав він, сподіваючись знайти вихід із цієї складної ситуації.

Однак Моріана не зменшувала тиску.

— Ви маєте вибір, капрал. Чи знімаєте печатку із Сільсії повністю, чи живете з моїм заклинанням у вашій магії.

— Ви блефуєте! — він намагався повернути собі спокійний вираз обличчя. — Це заклинання не має зворотного шляху. Перед його використанням, спочатку потрібно було про нього як мінімум, почитати!

Аберхат забарилася, вона й справді не знала чи має заклинання зворотний шлях.

— То ж будьте ласкаві, поясніть з якою метою, ви прив’язали мене до Сільсії? І краще вам все розповісти, моє терпіння до вас не нескінченне.

***

Адріан увійшов до лекційного шатра вичекав зо десять хвилин. Він бачив як вийшли всі учасники відбору, і навіть сам професор. Поспостерігавши за Олавей, яка намотувала круги біля вересового поля, він зрозумів, що Сільсія все ще всередині.

— Я закінчила, — огризнулася Аберхат, стоячи спиною до входу.

— Ти молодчина.

— Ріан! — вона підскочила на місці від ніяковості, спантеличено кладучи ганчірку назад до кошика. — Я думала це професор Дукенс повернувся.

Даерон поглянув на Аберхат з усмішкою.

— В тебе щось сталося з професором Дукенсом?

— Нічого особливого, — вона не стала розповідати про їхнє знайомство в "Чорному діаманті". — Трішки не зійшлися поглядами.

— Ти знаєш, я можу допомогти. Тільки скажи і...

— Знаю, і я не буду користуватися нашим знайомством. Це я маю вирішити самотужки. Щодо наших тренувань,  я вдячна за твою пропозицію і допомогу, але ми обидва знаємо, що мені зараз не до цього. — коротка пауза, дає чіткість про те, що Сільсія говорить не лише про тренування. — Є важливіші речі на розгляді, які вимагають моєї уваги, — сказала Аберхат, не дивлячись в очі Адріану.

В її словах було забагато серйозності, посмішка зникла з обличчя Даерона.

— Тож це відмова?

Він говорив не про тренування.

— Так.

Прихований сенс вона зрозуміла.

— Якщо тобі потрібна допомога чи підтримка, я завжди тут. Просто дай знати.

— Дякую, Ріан. Я ціную твоє розуміння.

Ледь помітна легка посмішка лягла на його вуста, після чого він повернувся до виходу, крокуючи геть з лекційного шатра.

Даерон міг би поставитися з певним розумінням до ситуації, яка стояла за її відмовою, але не наразі, не після вчорашньої розмови з Уайтом. Його кроки були рішучими, такими ж твердими, як бажання врізати ліпшому другу.

«Роу, ти граєш не за правилами. Мені значить також можна так грати!»

Примітки:

Inervācijas — в перекладі з лат. — іннервація.

Іннерва́ція — пронизаність органів і тканин нервами, що забезпечують їхній зв'язок з центральною нервовою системою.