Читати книгу - "Феномен Фенікса"

Вона не банальна вампірка, а нічна жриця любові і цим все сказано!

Радять оті цнотливі пуритани, святіші за Папу Римського, як від Ліліт

захищатися (а хто їх просив радити як захищатися?) Як тільки вона, мовляв, з’явиться з явним наміром вас спокусити, треба негайно: а) прочитати 121 псалом (на все горло заревівши); «Не спить і не дрімає страж Ізраїлів…»;

б) перехрестившись, вигукнути (теж на всю горлянку):

— Згинь, Ліліт, згинь!!! Ізиди геть!!!

Хоча тяжко уявити — хіба що євнуха, — чоловіка, який такій чарівній жінці, яка прийшла його ощасливити своїми звабами та раптом кричати почне, немов оглашенний:

— Згинь, Ліліт, згинь! Ізиди геть!!!

Не колода ж він, зрештою, мохом заросла…

Тож захищаючись від Ліліт, старайтеся так захищатися, аби од неї… не зуміли захиститися. Якщо ви, звичайно, ще справжній нащадок прабатька Адама.

А там — що буде, те й буде!

Раз бо на світі живеш!

А гріх… Був би гріх, а спокута завжди знайдеться, тож можна його позбутися. Грішники, які розкаялися — найкращі грішники.

Це знає Ліліт і тому вона безсмертна і невмируща, і птицею нічною прилітає з гріхами — кращими-щонайкращими.

А чи багато у нас того життя — сексуального й поготів, — щоб ще й від Ліліт відмовлятися?

P.S. Ну, а якщо якого чоловіка застукають во гріхах, то він все може звалити на демони цю. Мовляв, круг пальця обвела, чарами обпоїла, все це, мовляв, її штучки— дрючки, а я невинний яко агнець.

Час завжди працює на Ліліт. В епоху Просвітництва Ліліт — жива і невмируща — стала символом того, чим і була завади, з самого початку роду людського: пристрастей незвичайних, ніким неподоланих. (А втім, такі пристрасті й долати не треба — скільки там того життя!). Зрештою, вона стала «фам фаль» — фатальною жінкою, яка хоч і змушує страждати, але й сама страждає.

Згодом вона перетворилася ледь чи не на жінку— вамп (переносно кровопивця, жорстока людина), яка хоч і незборима, але разом з тим і сама нещаслива, адже прагне незалежності, тому й трагічно одинока.

Про неї вже стільки написали письменники романів, поети віршів та поем!

У Марини Цветаєвої, наприклад, Ліліт нуртує з жару— вогню — як противага Єві — плотській і звичайній. Та й нинішні феміністки (жива, невмируща Ліліт!) взяли цей образ на озброєння (навіть деякі їхні товариства носять ім’я першої жони Адама), і славлять її жінки за те, що вона мужня героїня, сказала «ні» чоловікові, який не хотів її признавати рівною і не цінував її достоїнств, заради протесту, Ліліт навіть рай залишила. І все ж їй ні-ні та й буває протиставляють Єву. Мовляв, Єва надто приземлена жінка, звичайна жінка, а тому глупа: та жінка, яка тільки думає про домашнє господарство і у всьому покірна мужу свому.

Золота виходить жінка, дорогі чоловіки! Бережіть таких Єв — з ними якось м-м… надійніше і спокійніше. І земля під ногами не хилитається і в голові не макітриться. То з Ліліт вас чекають гучні скандали та розбори. Щоправда, вони, на щастя, неодмінно змінюються жагучими ночами, бурхливими примиреннями, повними любові. І в цьому теж є сенс нашого короткого перебування в цьому світі. І в той же час з Євою нас чекає міцна душевна любов (а така любов на все життя), тож вибирайте що кому до душі й тіла.

Гарні ночі з птицею грішної любові, але ще краще життя з вірною Євою, берегинею нашого щастя, певні інші.

Зрештою, Ліліт розпрекрасна, чарівна, незрівнянна, дай Боже, нам побільше таких прекрасних половин нашого роду, це вічний журавель у недосяжному небі. На жаль, для багатьох.

А Єва…

Так, так, синиця в жмені. Надійна синиця у надійній жмені. А синиця в жмені завжди краща за журавля, але в небі. Тож пам’ятайте про це, пани-добродії і товариші, парубки і хлопці, хазяї і гадзи (особливо гадзи), святі і грішні, чарівники і чародії, ведуни і відьмачі, ворожеї і галдовники, знатники і знахарі, мудрі й простаки, химородники і шептуни — просто всі, всі, хто носить горде ймення чоловіків, гірших представників роду людського, котрі насправді теж прекрасні.

А що крім Єви є ще й Ліліт — так це ж просто здорово! Від них наше життя ще кращим стає — дай їм Боже, Євам і Ліліт. І, взагалі, чарівним жінкам, окрасі роду нашого від Адама до наших днів і до далекого— далекого майбуття на тисячі й тисячі літ на наперед всьому роду людському, що його колись започаткували Адам, Єва і…

Так, так і вона, птиця нічної любові грішної, чарівна і незбагненна ЛІЛІТ!!!