Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Велике плавання 📚 - Українською

Читати книгу - "Велике плавання"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Велике плавання" автора Зінаїда Костянтинівна Шишова. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 104 105 106 ... 111
Перейти на сторінку:
він постукався до нашої хатини. Але зробив він це вже після того, як побував у країні Оземи, і тепер повертався в Ізабеллу.

— Загін мій проходить трохи нижче, а я відлучився, намагаючись не привертати нічиєї уваги, — заспокоїв він нас.

Новини, які привіз Мігель Діас, були невтішні.

Незадоволення мешканців колонії адміралом досягло своїх меж. Селяни і ремісники, на яких ліг весь тягар робіт, весь час бунтували. Здирства дворян і духовенства довели цих людей до того, що багато з них втекло з Ізабелли і мандрувало по острову, а деякі приєднались до загонів індіанців, які знову почали з'являтися у різних частинах Еспаньйоли.

Дворяни і ченці також були настроєні проти адмірала, бо вважали, що сан і походження повинні позбавити їх від всілякої праці.

Очевидно, вороги адмірала знову набрали сили при дворі, бо монархи прислали на острів для розслідування справ колонії свого комісара — дона Агуаду.

Численні доноси ворогів адмірала, як видно, озлобили серця їхніх високостей, і через Агуаду вони вимагали від пана відповіді за всі його дії.

Знаючи нетерпеливу і зарозумілу вдачу адмірала, королівський комісар чекав заперечень та опору. Про цей випадок йому таємно було наказано арештувати Крістоваля Колона і, позбавивши його усіх повноважень, доставити у Кастілію.

Одначе таємне майже завжди стає явним, і навіть Мігель Діас, який тільки-но повернувся в колонію, чув розмови про те, що скоро Агуада арештує адмірала і повезе його в Кастілію.

Можливо, так і сталося б, якби не вплив розсудливого Бартоломе Колона. Що б не коїлося у душі адмірала, але насправді він, шанобливо поцілувавши королівські печатки, підкорився всім розпорядженням комісара.

А це була лиха людина. Агуада негайно почав відміняти всі — навіть розумні нововведення адмірала — і підбурювати колоністів проти їхнього віце-короля. Якщо він і приймав скарги від навколишніх касиків, то виключно для того, щоб принизити Крістоваля Колона, а зовсім не заради благополуччя індіанців.

Розуміючи, що така зміна у настроях монархів може згубно позначитися на його майбутній долі, адмірал вирішив вирушити разом з Агуадою в Кастілію. Він надіявся, що його красномовність допоможе йому знов завоювати прихильність короля і королеви.

Уся невелика флотилія колонії була навантажена запашним корінням, червоним деревом і золотом, причому на честь адмірала слід сказати, що він пожертвував і свою частину здобичі, що належала йому за угодою. Не було такої жертви, якої б він не приніс, заради того, щоб задовольнити жадібність монархів.

Агуада привіз від королеви категоричну заборону брати в рабство охрещених індіанців, бо духівники Ізабелли вважали це за нелюдське ставлення до християн.

Так вирішено було також, щоб принизити адмірала. Важко було повірити, що таке милосердя виявляли ті ж радники її величності, які вітали страти єретиків, маврів та євреїв. За чотири роки — з їхньої згоди і благословіння — було знищено понад вісім тисяч нещасних. Адмірал віднайшов інший спосіб задовольнити жадібність монархів: він до краю навантажив трюми своїх кораблів полоненими, ще не наверненими в католицтво індіанцями. Такий вихід підказали йому святі отці домініканського ордену. Ці ж домініканці поширювали чутки про жахливу жорстокість язичників, нездатних прийняти благодать святого хрещення.

Флотилія була вже готова до відплиття, коли несподівано сходилася буря, яка розкидала і знищила весь флот. Залишилась одна маленька «Нінья», на якій ми здійснювали подорож уздовж берегів Куби. З уламків решти кораблів було вирішено побудувати друге судно. Адмірала загибель флотилії повергла у глибокий відчай, але думку про повернення в Європу він все-таки не облишив.

Отоді і з'явився в колонії Мігель Діас. Вісті про багаті золоті розсипи одразу підбадьорили адмірала. Знову почались балачки про країну Офір і про копальні царя Соломона. Адмірал негайно послав загін — перевірити отриману від Мігеля звістку. І ось зараз цей загін з великим вантажем золота повертається в колонію.

Отже, пан збирався від'їздити в Європу. Слухаючи розповідь Мігеля Діаса, Орніччо кілька разів уважно поглядав на мене.

Кров то припливала до моїх щік, то відпливала, мені ставало то гаряче, то холодно, а наприкінці розповіді іспанця я почав тремтіти, мов у лихоманці.

Прохолодна рука Тайбоки лягла на моє палаюче чоло. Дивна річ, яка розумна і здогадлива ця маленька індіанська жінка!

— Брате мій Франческо, — сказала вона, стурбовано заглядаючи мені в очі, — ти хочеш повернутися до себе на батьківщину?

Ми багато і довго обговорювали моє становище.

Мігель Діас брав діяльну участь у наших бесідах, і ми прислухались до його слів, бо він провів багато часу серед індіанців і так само, як Орніччо, встиг полюбити цей простий і великодушний народ.

— Повертайся зі мною в колонію, Руппі, — сказав він просто, а потім ти поїдеш разом з адміралом у Європу. Інакше ти будеш худнути і зачахнеш від туги за батьківщиною.

Це сталося 1 березня 1496 року. Ми не спали цілу ніч, провадячи прощальну бесіду.

— Ти не так міцно зв'язаний з цим прекрасним народом, як, наприклад, я або синьйор Діас, — сказав Орніччо. — Можливо, якби ти знайшов тут своє щастя, як ми з ним, тебе не так манило б на батьківщину. Повертайся додому, любий брате Франческо. Я знаю, ці подорожі, ці п'ять років не минуть для тебе марно. Я вірю, що ти ще повернешся на Еспаньйолу, де на тебе будуть чекати вірні і віддані друзі… А там, на батьківщині, весь здобутий тобою досвід і всі запозичені тобою знання використай на користь бідним людям… На користь тим, хто жорстокості військових начальників, зарозумілості вельмож і жадібності попів може протиставити лише свої міцні м'язи і широкі плечі. Я ж, клянусь тобі, все своє майбутнє життя присвячу боротьбі за волю і щастя прекрасного і довірливого народу, який прийняв мене як рідного…

Я поцілував Орніччо, поцілував Тайбоки, Веєчіо і маленького Даукаса. Потім сів на коня позаду Мігеля Діаса.

Даукас ішов поруч,

1 ... 104 105 106 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Велике плавання», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Велике плавання"