Читати книгу - "Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен"

Через декілька хвилин ми були дома. До самого вечора я не говорив з Анікою, роздумуючи слова Адама. Що буде, якщо з Анікою щось справді трапиться? Я ніколи собі цього не пробачу. Мені потрібно поспостерігати за дівчатами, бо вони дійсно останнім часом поводяться не так, як раніше. Їх сто відсотків щось тривожить. Я міг би сказати одній з них, що про все знаю, і може б тоді вони про щось заговорили?.. Ні, я не буду тиснути. Якщо Ані нічого не сказала мені досі, отже є причина. А яка... Це вже повинен дізнатися я сам. Якщо виявиться, що їм дійсно хтось погрожує – вони будуть мати справу зі мною та Адамом.

Надворі вже було пізно. Ані досі не дала про себе чути. Мабуть, ображається на мене. Є за що. Але я не зможу лягти спати, знаючи, що вона у кімнаті зовсім одна. Я відчував страх за неї. Не хочу її втрачати, не хочу... 

POV Annika

Я одягла на себе нічну сорочку і лягла у ліжко. Увесь вечір я думала про те, як нам провернути завтрашню справу... Про борг я вже не думала – гроші у нас у кишені. Ми продали акції одному чоловіку, і він заплатив удвічі більше, ніж ми очікували. Як виявилося відсотки на акції за рік збільшилися, нам дуже пощастило. Хм, якби я не продала ті папери заради Лії, то була б наймолодшою доларовою мільйонеркою у США... Навіть подумати про таке раніше не могла. Але, чорт, це зараз не головне. Ті акції завжди б нагадували мені про цю ситуацію. Я не змогла б так жити. А продавши їх і отримавши реальні гроші – з'явився реальний шанс позбутися проблем і зажити спокійно.

Я сіпнулася, коли відчула чиїсь руки на своїй талії. Я "полетіла" у думках настільки далеко, що навіть не почула, як відчинилися двері та зайшов Дейв.

Він прийшов... Не залишив мене одну.

Обернувшись, я знову подивилась у його сірі очі, у які закохувалася все більше й більше при кожному погляді. Хлопець погладив мою щоку, кажучи:

- Ані, пробач мені. Я повів себе, як останній виродок, коли у мені пересилила ревність.

- Дейве, я... - прошепотіла, поклавши свою холодну долоню на його руку на моїй щоці, але не договорила:

- Хочу, щоби ти знала, я довіряю тобі. Не зважаючи ні на що, - промовив впевнено він, беручи мою руку у свою і притиснувши її до своїх гарячих губ.

Я ледь не розплакалась від такої зворушливої дії...

Довіряє? А хіба я заслужила на те, щоби довіряти мені? Я вже стільки разів збрехала про те, що все у порядку, лише б йому нічого не загрожувало. Але, чи зрозуміє Дейв такий мій вчинок, коли дізнається про все?

- І я довіряю, чесно. Будь ласка, не сумнівався у мені, - попросила я, ніби натякаючи.

- Ніколи, - зразу сказав Дейв, навіть не задумавшись. - Бо я кохаю тебе.

- Наші почуття взаємні, Дейв Паркер.

Ми продовжили тихо дивитися одне на одного. Збудження наростало від такого пильного контакту. Його очі палали від бажання, а я палала всередині. Не витримавши такого тиску, я зробила крок першою – чуттєво поцілувала його. Він звісно відповів, поглиблюючи поцілунок. Це вже було не тільки чуттєво, а й пристрасно. Його язик впевнено слідував за моїм. Віддавшись сміливості, я піднялася і сіла зверху на хлопця. Пальці знайшли поділ сорочки та потягнули її вверх, кидаючи кудись вбік. Хотіла б я оголитися перед ним не тільки тілом, а й всією правдою... Але зараз можу виконати лише перший варіант. Дейв із захопленням роздивлявся кожну деталь мого тіла, поки я знову не нахилилася його поцілувати. Він з хриплістю у голосі запитав:

- Це означає, що я пробачений?

- Так, - тихо відповіла я і знову знайшла його губи.

Раніше тільки він доказував у діях свої почуття. Тепер настала моя черга. Якщо це рахувалося одним зі способів довести наскільки сильно я кохаю його, то я готова була виконати його на максимум.