Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

   На ногах, що постійно підкошувались, вона пройшла всього лише метрів сто, як перед нею виникло схвильоване обличчя Павука, різко загальмувавши на бігу.

... Схлипнувши, побачивши його, Сара стала давитися сльозами. Від неможливо сильних сплетених емоцій, від втрачених почуттів розбитого  кохання, від надії без надії, від спогадів і цієї постійної тяжкості в серці.

На такому рідному для неї обличчі відбилися схожі муки.

Він був радий бачити її, і в той же час боявся , що не витримає чергового прощання. Не кажучи ні слова, підхопивши дівчину, арахноід кинувся бігти щодуху.

Сара відчула землю під ногами вже за надійними стінами форту Остін. Він все ще залишався в їхньому розпорядженні.

Відчуття дежавю роздирали душу дівчини на недоноски. Так сталося, що ці мутанти стали невід'ємною її частиною, цю близькість було вже не стерти, навіть якщо забратися в глибини пам'яті. Ностальгія і серцевий відгук по відношенню до цих хлопців вже намертво вплелися у підсвідомість дівчини.