Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки 📚 - Українською

Читати книгу - "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки" автора В'ячеслав Васильченко. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 105 106 107 ... 133
Перейти на сторінку:
Штатах. І приїде тільки у вересні.

— Гаразд. Дякую. Приємних кримських вражень.

— Спасибі. На все добре.

«Ось так, шановні, — почав міркувати, — у день смерті Оксані Мірошник шість разів дзвонив… стриптизер. Та ще й Вольф. Ну, дивина. Чого б це? Невже захотів стриптиз показати? Приватний танець. Смішно. Тоді навіщо? Загризти? Він же Вольф. Ще раз смішно. Знову робота для Бондаренка та його друзів».

Набрав головреда.

— Що там у тебе? — запитав той після з'єднання.

— Шукаємо стриптизера з псевдонімом Вольф. Це з його телефону дзвонили Мірошниковій дружині в день загибелі. Його дзвінок — передостанній. Останній, як ти знаєш, від Свідерського.

— О’кей. Але дещо пізніше. Трошки зайнятий.

— Гаразд.

«А у нас знову вовк, — продовжив роздуми. — І Червона Шапочка. Чого тільки не вигадають, щоб із грошиками потоваришувати… Вольф… Знову крутимося довкола цієї тварини… У тому-то й річ, що тільки крутимося. Рухаємося колом. А до центру ніяк не звернемо… Цей Вольф подзвонив перед Свідерським. І його дзвінок стерто. А Свідерського — залишено. Ось так. Значить, убивця хоче, щоб ми знали тільки про Антоніо. А про вовчика-братика в шкіряних трусиках — ні. Отже, нас уперто ведуть за Свідерським…»

Дзвінок від Бондаренка пролунав за півгодини.

— Ти сидиш чи стоїш?

— Сиджу, — насторожено видав Лисиця.

— Чудово. Тоді тримайся міцно за те, на чому сидиш.

— Уже.

— Стриптизер Вольф, у миру Станіслав Горбатюк, зник… 9 серпня.

— Овва!

— Отож!

— Усе вирівнюється, Сергійку. І сценарій вимальовується такий самий, як і з Ольгою Довгань. Це серія. І вбивця — один на двох.

— Не поспішаєш із висновками?

— Відчуваю, все саме так. Можу, звісно, й помилятися. Але чомусь здається, що ні.

— У такому разі треба шукати зв’язок.

— Якщо маніяк, то його немає. Окрім самого маніяка.

— А якщо ні?

— Ворожіння на кавовій гущі, — сказав Богдан. — Треба шукати. Суперник слизький, наче олією намащений. Такий собі Рауль ле Буше. По-київськи… Голими руками не візьмемо.

— Ти забуваєш продовження. Наступного року після олійної катавасії Піддубний протримав того афериста навколішки більше сорока хвилин. Поки він не визнав поразки.

— І правильно. Катюзі по заслузі. Ми свого теж навколішки поставимо. І якщо не раніше, то пізніше.

— Однозначно. Шкода тільки твоє море, якщо пізніше.

— Уб'ю.

— Не вірю.

— Чому?

— Поважаєш Кримінальний кодекс.

— Це точно. А вже потім — тебе.

— Підхід правильний. До речі, де нова стаття?

— Та якось не до неї… — згадав Дарину, але розповідати не став. Слід обдумати. Проаналізувати. Перемити кісточки всьому, що сталося… А сталася трагедія. Знову не пощастило в коханні. Тепер, за формулою, пощастить у смерті! Б-р-р-р, який жах. Неправильна формула. Виводимо нову. Не пощастило в коханні — пощастить в розслідуванні. Майже рима. Ось. Така більше до душі. Треба відсвяткувати. Де наш смачненький коньячок?

Велика пляшка «Hennessy» поділилась смакотою з далеким родичем. А кришталевий фужер щедро передав усе Богданові. Хоча ні. Не все. Кілька бурштинових крапель залишив на денці. Щоб водилося. Забобонний…

33

Наступний день. «Nokia» вимагає уваги вже зранку. У компаньйони вкотре прагне головред. Апарат видає мелодію й висвічує прізвище з особливим натхненням. Наче відчуває всю очікувану важливість дзвінка.

— Проснувся, вільний художнику? — із непідробною радістю видихнув Бондаренко.

— Майже. Але непогано б подрімати ще, — озвучив нездійсненну мрію. Одну з небагатьох, слава Богу.

— Облізеш, — перетворив нездійсненність на абсолют. — Не до сну зараз. Знайдено зв’язок між Довганем і заступником міністра. Вони знайомі. Разом бувають у сауні. Кожної суботи навідуються до Гостомеля. До оздоровчого комплексу «Капрі». Підтримують хворму. З такими статками тисячу років жити хочеться. А ще краще — вічно… До їхньої компанії ще входять генерал у відставці Гжицький і бізнесмен Купріянов. Останньому ця «хвірма» і належить. Такий-от клуб за інтересами. Невідомо, правда, за якими.

— У таких людей інтереси завжди одні. Інакше б вони не були «такими людьми».

— Це точно, — погодився Бондаренко. — Думаю, без екскурсії до Гостомеля тобі не обійтися.

— Уже запрягаю. І… — дякую за інформацію.

Люба Асікс раділа зустрічі. Натхненно взяла галоп одразу ж, як тільки опинилася на Кільцевій.

1 ... 105 106 107 ... 133
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки"