Читати книгу - "Не кохай мене, Ольга Джокер"

- Нещодавно бачив подружку твою. Аню чи Ніку. Руду таку. Вона розповідала, що ти чудово зіграла у чверті фіналу та отримала пристойну суму призових. Ти ж цього прагнула, правда?

Серце з розгону ударяється об грудну клітку. Я роблю глибокий видих і набираю в легені більше повітря. До цього, так.

- Я тобою пишаюся. Продовжуй в тому ж дусі.

- Ти щасливий з нею? – нарешті ставлю своє перше запитання.

На іншому кінці дроту запановує коротке мовчання. Мені хочеться до Яра. Дуже дуже сильно. Щоб обійняв, притиснув. Щоб як раніше. Щоб відповів, що сумує за мною і думає весь час. Три чортові місяці.

- Так, цілком, - відповідає спокійно. — Сподіваюся, ти також щаслива.

- Так. Так, дуже.

- Сонь, ти краще не дзвони мені. Не варто, гаразд? Виріж спогади скальпелем, як злоякісну ракову пухлину. Переключись на щось. Спорт, зйомки, перспективи, знайомства. Ти це заслуговуєш. Адже я попереджав тебе, що не оціню.

Я вішаю слухавку першою, хоча це вартує мені величезних зусиль. Знімаю обручку і жбурляю її кудись у сторону. Остання ниточка, надія. Тепер точно все.

Заплющивши очі, відчуваю легке запаморочення. До горла підкочує нудота.

Я все це вже пробувала, Яр. Вечірки, шопінг, тренування… Та тільки у мене нічого не вийшло.

***
Як багато хто вже здогадався — книжка матиме продовження. Зустріч через час, колишнє подружжя, таємниці, пристрасть та багато цікавого. Приходьте, буду рада. Новинка "Хочу тебе назавжди" вже стартувала на моїй сторінці.

Кінець