Читати книгу - "48 законів влади"

Королівську поставу не слід плутати з пихою. Може, королям і властива пиха, проте вона радше свідчить про відчуття небезпеки. А це суперечить королівській поставі.

Хайле Селассіє, що з 1930 року правив Ефіопією років 40, у дитинстві мав ім’я Лідж Тефері. Він походив із шляхетної родини, але не мав реальних шансів здобути владу, бо був дуже далекою ріднею тодішнього короля Менеліка II. Проте змалку він виявляв самовпевненість і мав королівську поставу, що вражала оточення.

З 14 років Тефері жив при дворі, де відразу справив враження на Менеліка й став його фаворитом. Короля привабила пристойна поведінка Тефері під вогнем критики, терплячість і спокійна самовпевненість. Зухвала, хвалькувата і заздра молодь шляхетного роду намагалася дошкулити стрункому й начитаному молодикові. Але він ніколи не злостився, бо це б було ознакою невпевненості, до якої він не принижувався. Його вже тоді оточували люди, які відчували, що Тефері колись здобуде владу, бо він поводився так, ніби це вже сталося.

Через певний час, у 1936 році, коли італійські фашисти захопили Ефіопію, і Тефері, якого тепер звали Хайле Селассіє, був у вигнанні, він звернувся до Ліги Націй з проханням захистити права своєї країни. Присутні при цьому італійці взялися його ображати, але він тримався з гідністю, ніби це його не стосувалося. Це надало йому переваги й принизило його опонентів. За складних обставин гідність — найбільш виграшна маска. Видається, наче на вас це все не впливає, і вам залишається достатньо часу на відповідь. Це надзвичайно сильна позиція.

Королівська постава корисна і в інших випадках. Шахраї здавна знали вартість аристократизму — вона або обеззброює людей і робить їх менш підозріливими, або лякає і змушує боронитися. Це також чудово знав граф Віктор Люстіґ, бо тільки-но простак починає боронитися — він приречений. Шахрай Жовтий Хлопчина Вайл часто вдавав безтурботного багатія. Посилаючись на магічний спосіб продукування грошей, він мав королівський зверхній вигляд, випромінюючи впевненість, ніби він справді казково багатий. Простаки благали дозволити їм приєднатися до справи, аби мати шанс забагатіти, як і він.

Нарешті, щоб посилити внутрішні психологічні прийоми, необхідні для демонстрації королівської поведінки, застосовують зовнішні стратегії формування такого ефекту. По-перше, Стратегія Колумба: висувайте сміливі домагання. Призначайте вищу ціну і не знижуйте її. По-друге, з почуттям власної гідності звертайтеся до найвищого посадовця. Це відразу поставить вас на один щабель із опонентом-керівником. Це стратегія Давида і Голіафа: вибираючи великого опонента, ви створюєте видимість власної величі. По-третє, подаруйте що-небудь зверхникові. Це стратегія тих, хто має патрона: щось даруючи йому, ви таким чином ставите себе на один щабель із ним. Це давній шахрайський трюк: давай, щоб можна було взяти. Коли ренесансний письменник П’єтро Аретіно захотів мати своїм наступним патроном герцога Мантуї, то знав, що, коли він удасться до раболіпства й улесливості, той уважатиме його негідним, і тому він подарував герцогові картину Тиціана, який був другом Аретіно. Прийнявши подарунка, герцог ніби визнав, що вони рівні: герцогові неначе відлягло, коли він відчув в Аретіно аристократа. Він щедро винагородив Аретіно. Стратегія дарування вишукана й блискуча, бо ви не жебраєте, а звертаєтеся по допомогу з усією гідністю, що передбачає рівність обох, просто один із них має більше грошей.

Пам’ятайте: ви самі призначаєте собі ціну. Просите менше — отримуєте менше. Просите більше — і цим показуєте, що гідні королівського пошанування. Навіть ті, хто вам відмовляє, поважають вашу впевненість, а ви навіть не уявляєте, як згодом окупиться ця повага.

Образ: корона. Одягніть її, і ваша постава матиме інший вигляд — з’явиться спокійна і промениста певність. Не виявляйте сумнівів, не втрачайте короновану гідність, бо тоді корона вам не пасуватиме. Вона перейде до більш гідної особи. Не чекайте на коронацію, бо найславетніші імператори самі себе коронують.

Авторитетна думка: свою королівську сутність кожний виявляє по-своєму. Нехай усі ваші дії, навіть не притаманні королю, перебуватимуть у власній царині й будуть гідні цього. Будьте піднесеними у звершеннях і високими в думках, і в усіх своїх діяннях показуйте, що варті бути королем, навіть якщо ви досі не король (Бальтасар Ґрасіан).

Зворотний бік

Засновок про королівську впевненість як ідея покликаний відокремити вас від решти людей, але якщо передасте куті меду, то це буде шлях до занепаду. Уникайте помилкової думки, ніби ви вивищуєтеся, принижуючи інших. Зависоко ширяти над натовпом — також погана ідея, бо ви стаєте зручною мішенню. Але буває, що аристократична поза вкрай небезпечна.

Чарлз I, король Англії в 1640-ві роки, наразився на глибоке розчарування громадськості інститутом монархії. По всій країні вирували повстання на чолі з Олівером Кромвелем. Якби Чарлз вдумливіше поставився до свого часу, підтримав реформи і показово відмовився від частини повноважень, історія могла б піти іншим шляхом. Натомість він став у позу, демонструючи обурення зазіханнями на його владу і божественність інституту монархії. Негнучка королівська позиція образила народ і стимулювала повстання. У результаті Чарлзу стяли голову. Пам’ятайте: вам треба випромінювати впевненість, а не зухвальство і зневагу.

І нарешті, правда те, що можна інколи збільшити свою владу за допомогою примітивної вульгарності, яка своїми крайнощами може комусь сподобатися. Але якщо ви виграєте, виходячи за межі, відокремлюючи себе від людей вульгарністю, більшою за їхню, сама гра може стати небезпечною, бо завжди знайдуться люди, вульгарніші за вас, і вас легко замінять у наступний сезон кимось молодшим і гіршим за вас.

Закон 35.

Опануйте мистецтво розраховувати час

СУДЖЕННЯ

Ніколи не показуйте, що поспішаєте, бо поспіх видає невміння контролювати себе і свій час. Завжди намагайтеся здаватися спокійним, ніби знаєте, що врешті-решт усе буде гаразд. Навчіться вибирати слушний момент, тримайте руку на пульсі часу, тенденцій, що приведуть вас до влади. Навчіться відійти вбік, якщо час не приспів, а коли пора настане — бийте щосили.

УРОК СЕРТОРІЯ[20]

«Тепер сила Серторія швидко приростала, бо всі племена між Ебро[21] й Піренеями перейшли на його бік, і воїни з усіх усюд щодня приєднувалися до нього. Водночас його непокоїли відсутність дисципліни й самовпевненість новоприбулих варварів, які гучно спонукували його напасти на ворога й не бажали миритися з його тактикою вичікування, і тому він прагнув переконати їх своїми аргументами.

Проте, коли він побачив, що вони невдоволені й уперто наполягають на своїх вимогах незалежно від обставин, то дозволив їм учинити по-своєму та розпочати з ворогом бій; він сподівався, що їм завдадуть нищівної поразки, але повністю не знищать, і тоді вони почнуть краще слухатися його наказів.

Усе сталося так, як він і сподівався, і Серторій прийшов їм на допомогу, створив збірний пункт для втікачів і забезпечив повернення до табору. Наступним кроком було