Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Потраплянка на заміну, Літа Най 📚 - Українською

Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

385
0
11.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Потраплянка на заміну" автора Літа Най. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 106 107
Перейти на сторінку:

Я навпаки, розсміялася, щиро радіючи за «сімейний добробут» подруги. Дарлем же в цей час насуплено дивився на всіх нас по черзі, не розуміючи, про що йдеться.

– Та й до того ж, – продовжив Тредан, – у мене був особливий привід для такого подарунка.

Слова прозвучали так зворушливо, а після цього парочка обмінялась закоханими поглядами, і в мене закралися підозри.

– Міко?.. – запитально подивилася на неї я.

Дівчина підняла очі і її усмішка була такою красномовною, що я пронизливо запищала і кинулася обіймати подругу.

– Усе, – почувся голос Таміорна. – Дарл, твоя дружина остаточно збожеволіла. Уже й на людей кидається.

Не відпускаючи Мікаеллу, я обернулася і подивилася на чоловіка. Він, як ні в чому не бувало, сидів за накритим у саду столом, неподалік від нас.

Я хитро примружила очі, а наступної миті чоловік із гуркотом звалився зі стільця, в якого зараз була відсутня одна ніжка. Наче її спепелили.

– Я ще розумію, якби це зробив її хранитель, – піднімаючись на ноги і розтираючи забите плече, сказав Таміорн. – Але, чому її слухається твій?

– Не питай, – знизав плечима Дарлем. – Я сам цього не розумію. Як не розумію й того, що все-таки у вас трапилося, Треде?

Тредан знову ніжно подивився на Мікаеллу і дівчина скромно сказала:

– Я вагітна.

За цим послідували більш стримані та змістовні привітання. Опісля ми таки перемістилися за накритий стіл і, поїдаючи смачну їжу, ділилися останніми новинами.

– Друга школа в Джакмарі вже добудовується, – кинув Тредан. – Вона буде більшою за першу і розрахована на дві зміни, як у вас у Пентралі. Чесно, це чудова ідея, Алекс. Робочих рук стало справді більше: тепер людям є де залишити дітей на день. Та й перші результати навчання просто неймовірні. У нас зараз діти, закінчивши школу, розумніші за багатьох дорослих.

Правду кажучи, я настільки здивувалася, що в цьому світі немає такого закладу як школа. Так, у багатших людей дітей навчали вдома місцеві «репетитори», але решта змушені були обходитися знаннями батьків, і це в кращому випадку. Тож я майже одразу вмовила Дарлема організувати якусь бодай пробну версію такого закладу. А незабаром це почало набирати обертів і розходитися й іншими містами.

Це був тільки початок моєї, як сказав Као, «бурхливої діяльності». Нічого, я ще влаштую цьому світові й індустріальний бум, і науковий прогрес, і 21 століття. Благо часу в мене багато. Тим паче, коли поруч коханий чоловік, який у всьому підтримує.

Увечері, коли вийшла з ванної, я розгубилася, не виявивши Дарлема в нашій спальні. Зазвичай у такий час він уже в ліжку. Легке занепокоєння почало здійматися якраз у той момент, коли ззаду мене схопили й підняли на руки. Я голосно скрикнула, у відповідь на що, чоловік тільки розсміявся. Він впустив мене на ліжко і накрив своїм тілом.

– Бачила, який Тредан щасливий? – несподівано запитав Дарлем, тримаючи свою вагу на ліктях.

– Звісно щасливий, – хмикнула я. – Який би емір не був радий дитині.

– От і я про те, – кинув чоловік, при цьому лукаво посміхаючись. – Народиш мені ще одного дракончика?

– Рік твого хранителя тільки через два роки, – нагадала я.

– Виходить, у нас є два роки на тренування, – цілком серйозно заявив Дарлем і стягнув із моїх плечей тоненький халатик.

– Тобто всі попередні роки ми не тренувалися? – іронічно підняла брову я.

– Нема меж досконалості, – філософськи протягнув він.

– І ти думаєш, що нам вдасться зачати дитину в рік хранителя вдруге поспіль?

– Я думаю, що коли справа стосується нас – можливо абсолютно все, – упевнено відповів він і додав: – Тож годі язиком тріпати. Я знаю для нього цікавіше заняття.

Більше не зволікаючи, Дарлем накрив мої губи глибоким поцілунком. Його руки швидко знайшли край сорочки і спритно стягнули її. Я побачила його потемнілі очі, що невідривно дивилися на мене. Тільки цей факт змушував внизу живота усе стискатися. Вже минуло десять років, а ми так само гостро реагуємо навіть на невинні дотики. Мені здається, щоб загасити цей вогонь навіть тисячоліття не вистачить. І сподіваюся, що в цьому я повністю права. Адже мені найбільше хочеться прожити дуже довге життя разом із цим неймовірним чоловіком.

Кінець

1 ... 106 107
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Потраплянка на заміну, Літа Най», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Потраплянка на заміну, Літа Най"