Читати книгу - "Постріл із глибин"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Mersey, «Report» 5; також див. Link, «Wilson: Struggle», 359; Walker, «Four Thousand Lives Lost», 80,81; телеграма, U. S. Consul General, London, to William Jennings Bryan, 7 квітня 1915 p., «Міжнародні відносини».
103
Cooper, « Woodrow Wilson», 277.
104
Link, « Wilson: Struggle», 365.
105
New York Times, 28 квітня 1915 р.
106
Там само.
107
New York Times, 29 квітня 1915 p.
108
New York Times, 9 грудня 1915 р.
109
New York Times, 1 травня 1915 p.
110
New York Times, 30 квітня 1915 р.
111
New York Times, 1 травня 1915 p.
112
Там само.
113
Там само.
114
«Список пасажирів за громадянством», «“Лузитанія”: Список пасажирів та членів команди», SAS/29/6/18, Мерсісайд. Адреси пасажирів, у тому числі готелі та місця тимчасового перебування в Нью-Йорку, можна знайти в Державному архіві, PRO 22/71, Національний архів Великої Британії.
115
Тут я звернувся до офіційних даних «Кунард», але в різних джерелах ця цифра досягає навіть 218. «Список пасажирів за громадянством», «“Лузитанія”: Список пасажирів та членів команди», SAS/29/6/18, Мерсісайд; «Список пасажирів, які вважаються присутніми на борту “Лузитанії”», Національний архів США, Коледж-Парк.
116
Англ. Christ.
117
Названі речі, на жаль, узято з переліку речей, знайдених з тілами, які не вдалось упізнати. «Неідентифіковані тіла», «“Лузитанія”: Список пасажирів та членів команди», SAS/29/6/18, Мерсісайд.
118
Голборна широко знали як «володаря Фаули» — він володів одним із Шетландських островів. Острів Фаула був притулком різноманітних птахів із назвами наче з казок, які придумали давні жителі островів. Більше зворушливих подробиць, які можуть зацікавити любителів пернатих, можна знайти в книзі Голборна «The Isle of Foula», увесь текст.
119
Bolze, «From Private Passion», 415.
120
Boston Daily Globe, 11 травня 1915 р.
121
Szefel, «Beauty», 565—66.
122
Bullard et al., «Where History and Theory», 93.
123
Sargent, «Lauriat’s», 10.
124
Publishers’ Weekly, 21 лютого 1920 p., 551.
125
Ці та багато інших подробиць про книгарню Lauriat’s можна дізнатися з фотографій та тексту книги «Lauriat’s», Sargent, 39—46.
126
Там само, 46.
127
Там само.
128
New York Times, 28 вересня 1895 p. Більше про «Біблію штанів» можна прочитати в газеті Daily Mirror за 3 грудня 2013 р.
129
У довгих документах Комісії з розгляду претензій, поданих після війни щодо стягення з Німеччини компенсацій різним позовникам, міститься багато подробиць, які надав Лоріа про свою подорож та багаж, який він перевозив. Свій позов він склав 6 квітня 1923 р. Усі подробиці справи я наводитиму з позначкою «Лоріа, позов». Його зауваження щодо безпечності перевезення вантажу океанським лайнером можна знайти в його позові «Афідевіт, 12 березня 1925 р., або Чарльз Лоріа молодший».
130
Lauriat, «Lusitania’s Last Voyage», 6.
131
Там само, 69.
132
«Додаток до відповіді на питання № 1 », Лоріа, позов.
133
Mackworth, «This Was Му World», 239.
134
Там само, 240.
135
Там само.
136
Свідчення Вільяма Томаса Тьорнера, 30 квітня 1915 р., клопотання пароплавної компанії «Кунард», 15 квітня 1918 р., Національний архів США, Нью-Йорк.
137
Подробиці патрулювання Швіґера, наведені в цьому та інших розділах, узято з його військового журналу, переклад якого англійською мовою зберігається в колекції Бейлі/Райан в архіві Гуверівського інституту.
Цей журнал став для мене неоціненним джерелом інформації для відновлення подробиць виходу U-20 в Ірландське море та повернення. Тут і далі, де потрібно, я цитуватиму це джерело з позначкою «Швіґер, військовий журнал».
138
Thomas, «Raiders», 91.
139
Gibson and Prendergast, «German Submarine War», 356—57.
140
Кервер зазначає, що «нормальна» зона покриття бездротового зв’язку для субмарин складала «кількасот миль». У журналі Швіґера зазначено, що принаймні для U-20 ця зона була меншою. Koerver, «German Submarine Warfare», XIX. Ян Брімер стверджує, що на початку 1915 року відстань «надійної» передачі сигналу між субмариною і береговою станцією складала «до 140 морських миль». Breemer, «Defeating the U-Boat», 15.
141
Інтерв’ю Едгара фон Шпігеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.
142
Spiegel, «Adventures», 20.
143
Інтерв’ю Едгара фон Шпігеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.
144
Німецький капітан Пол Кеніг сказав так: «З усіх капітанів найсамотнішим є капітан субмарини — він мусить у всьому покладатися лише на себе» («Voyage», 76).
145
За даними Ганса Кервера, станом на травень 1915 року в Німеччини було лише в середньому 15 підводних човнів, придатних для далеких виходів щодня. Зазвичай в один момент часу лише дві субмарини патрулювали Британські острови. Koerver, «German Submarine Warfare», XXI, XXIII.
146
Bailey, «Sinking», 54.
147
Compton-Hall, «Submarine Boats», 14, 21, 36, 38—39,99,102,109; Fontenoy, «Submarines», 8,10.
148
Rössler, «U-Boat», 14; von Trapp, «To the Last Salute», 32—33; Neuneuther and Bergen, «U-Boat Stories», 173.
149
Thomas, «Raiders», 82.
150
Папка «U-20», 6 лютого 1915 р., документи Міністерства оборони, DEFE/69/270, Національний архів Великої Британії.
151
Thomas, «Raiders», 81,91.
152
Інтерв’ю Едгара фон Шпігеля, «Лузитанія», експонат № 4232, Імперський воєнний музей, Лондон.
153
Thomas, «Raiders», 83.
154
Spiegel, «Adventures», 12.
155
Більше про сцену святкування Різдва див. у Thomas, «Raiders», 83—85.
156
Hoehling and Hoehling, «Last Voyage», 4; Thomas, «Raiders», 90—91. Розповідають, що одного разу на борту
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Постріл із глибин», після закриття браузера.
