Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Ви в цьому ж магазині замовляли дитяче молоко? — запитав лікар.

Хлопці з доставки напружилися, побачивши лікаря, і короля з дружиною.

— Так, — сказав Антуан.

З кульків одразу було витягнуто дитяче молоко і перевірено на відповідність. З трьох упаковок дві були нормальні й одна простроченою.

— Єгорко, може, ти без молока поїси? — запитала в хлопчика.

Він мотнув головою. А я подивилася на лікаря. Він віддав нормальний пакетик. Відразу погріла йому кашу, налила в неї молоко і поклала маленьку ложечку цукру. Малий сам їв. А лікар із Його Величністю вже домовлялися з кимось щодо перевірки магазину і виробника дитячого молока.

— Тільки подумати, скільки дітей могло цим отруїтися. Якщо дорослій людині так погано стало, то, що ж буде з маленькою дитиною, — з жахом сказала Мартіна — Олександре, у нас же Макару теж молоко дають...

— Не переживай, усе перевірять, а винних покарають.

У Мартіни на руках почав плакати Антошка. Сергій поспішив зробити молодшому суміш. Лікар подивився на нього і запитав:

— Давно на суміші?

— Не дуже, довелося перейти. У Насті молоко пропало після перельоту й отруєння. Може так навіть на краще. А то б ще й малому було б зараз погано. А він тільки почав одужувати.

Лікар узяв у Мартіни карапуза, який плакав. Він одразу затих і подивився, хто його взяв, і знову розплакався. Антошку швидко оглянули, зважили.

— Скільки дитині?

— Три місяці.

— Занадто легкий.

Сергійко сумно зітхнув і поставив на стіл суміш. Йому віддали малюка.

— Через що і коли було перше отруєння.

— Поки летіли на кораблі сюди. Настя щось з'їла, і обом було дуже погано. У неї організм навіть воду відторгав, Антошка приблизно так само, тільки спав увесь час і не їв, насилу пив.

— Ну їй же крапельницю поставили в медпункті? — запитав лікар.

— Ні, не було. Нам тоді тільки суміш дали й усе. Але Антошка її майже не їв і його сильно сипало.

— Прибити б таких лікарів, — тихо сказав лікар, а потім усміхнувся і запитав — що за рейс був?

— Звичайний рейсовий корабель до Афону, — сказав Сергій.

— Ступили конкретно, — сказав Нейтан — потрібно було їх разом з усіма на приватному відправляти. Але Настя вперлася, не хотіла раніше летіти без нас.

Король з'ясував, що конкретно був за корабель, ім'я доктора і попросив Альфреда залагодити все. Так щоб надалі подібного не було.

— Може, кави? — запитала я.

А то називається, прийшли до нас у гості, а проблеми обговорюємо. Хоча добре, що такі косяки приберуть, і сподіваюся, більше ні хто не постраждає. Лікар пішов до Насті в кімнату. А я ледве встигла зловити Єгорку і відібрати в нього не митий і не чищений фрукт.

— Дай, — сказав він примхливо.

— Спочатку помию і почищу.

Поївши, дитина почала засинати. Сергій підхопив сина і поніс мити й укладати спати. Почули, як ойкнув і далі був шурхотливий шум.

— Хтось знову конструктор не прибрав, — сказав Нейтан — прям мінне поле, а не кімната.

— А Єгорка це їхня спільна дитина? — запитала Мартіна, Нейтан кивнув — А стільки ж їм років? А то так молодо, навіть юно виглядають.

— 21 обом, як і мені. Єгору нещодавно 4 виповнилося.

За 15 хвилин повернувся Сергій. Уже встиг переодягнутися. Мартіна качала на руках молодшого, який навіть не думав засинати.

— Маленький опівнічник, — усміхнувся Сергій, — знову гуляти вночі будеш?

— Давайте дідусь його зараз вимотає і вкладе, — сказав Нейтан, взявши дитину у Мартіни, пішов на дах.

З королівською родиною ми поспілкувалися до глибокої ночі. Мартіна ще попросила, щоб їй дали погуляти з Антошкою і в неї на руках він зрештою заснув. Вона була така щаслива, потримати маленьку дитину.

— А тепер його якось потрібно перекласти, — сказав Сергій задумливо.

— Усе просто, потрібна тепла пелюшечка, на яку й покладемо. Просто якщо перекладати в холодну постіль, то малюк прокинеться.

Сергій виніс дитячу люльку в загальну кімнату. Інга погріла йому пелюшку праскою і поклала в люльку. А Мартіна з усією материнською любов'ю і ніжністю переклала маленьку дитинку. Після чого вони попрощалися з нами і поїхали. А лікар залишився з Настею на всю ніч, щоб стежити за її станом.

Уранці на кухні ми з Альфредом опинилися перші. Я розставила тарілки і на всіх погріла сніданок. Слідом за нами прийшов лікар і Сергій із дітьми.

— Доброго ранку. Докторе, приєднуйтесь до сніданку. Я вже накрила.

— Дякую.

— Як Настуся?

— Уже на багато краще. Скоро прокинеться і скаже про своє самопочуття. Я зробив усе, що міг. Може залишитися ще слабкість, але це мине. Просто нехай відпочине. А вам краще на сьогодні запросити няню. Інакше це буде не відпочинок.