Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Це трохи проблематично. Тут знадобиться ваша допомога.

— У чому проблема?

— У мені, — сказала Інга, сумно зітхаючи, — по молодості вийшла заміж. А чоловік за рік напакостивши деяким людям утік. І ми не можемо розлучитися. Він чомусь як кліщ тримається за союз. Хоча я його вже років дев'ять не бачила. Тільки листуюся і намагаюся вмовити.

— Гроші?

— Не бере, — сказав Антуан — не зрозуміло, що йому потрібно.

— Ви знаєте, де він?

— Якби знали... — Антуан зам'явся, не договоривши.

— Логічно, — зрозумів, не засуджуючи, його король. — Допоможу. Готуйтеся до весілля. І нехай тоді Мартіна візьме участь в організації свята, вона це дуже любить. Думаю за два тижні встигнете організувати.

— А як же? — не зрозуміла Інга.

— Дорога, це суща дурниця. Для хороших людей не важко піти на поступки і дати громадянство. Вам тільки доведеться, все ж таки вивчити мову.

— Вчимо, — з легкою посмішкою сказав Антуан, — щоправда, Ізабелла першою з нас її освоїть. Мови їй даються дуже легко.

Вийшла до Антуана на дах через дзвінок юристів. Побачивши Олександра, зрозуміла, що у справах поговорю краще потім, завтра.

— Донечко, — лагідно сказав Олександр, я навіть зніяковіла, — кажуть, у тебе хороші успіхи в мовах.

— Так. Щоправда, у мене поки тільки два заняття було.

— Не занижуй своїх досягнень, — усміхнувся Антуан, — Напевно, не говорила, що знаєш 12 мов.

Обличчя короля витягнулося від подиву.

— Тато зрозумів це в молодшій школі, і я старанно їх вчила.

На дах вийшла Мартіна з Антошкою на руках, а слідом Настя. Подруга була якось занадто бліда.

— Оу, тобі довірили такого малюка, — усміхнувся король і подивився на Настю, — люба, ти щось надто бліда.

— Напевно, просто втомилася, — сказала мляво Настя.

Я підійшла до подруги і доторкнулася до неї. Вона була гарячою.

— Настю, ти як почуваєшся?

— Втомилася сильно.

— Мені здається, краще викликати лікаря, — сказав Олександр.

Він подивився на дитину, малюк спокійно лежав на руках його дружини і все розглядав. Антуан зателефонував у лікарню, описав Настін стан.

— Зараз приїдуть. Може приляжеш?

— Уже не можу лежати. Його скоро годувати, суміш на кухні.

Настуся знепритомніла, її ледь встигли підхопити. Антуан забрав її в її кімнату. Сергій розважав старшого сина, побачивши дружину, злякався.

— Спокійно, — сказав Антуан — не лякай дитину. Єгор, мама просто втомилася і їй потрібно відпочити.

До приїзду лікарів Настя прокинулася. Лікар, оглянувши її, поговоривши наодинці, дав їй якісь ліки і настійно рекомендував відпочивати. Вийшов до нас.

— У дівчини зазвичай отруєння. Вона весь час вдома харчується?

— Так, — сказав Сергій, — вона зараз вдома з дітьми сидить.

— Судячи з того, що всі інші, включно з дітьми, почуваються добре. Що такого могла з'їсти Настя, чого не їли інші.

— Моє молоко, — сказав Єгор.

— Єгорко, потім молоко отримаєш, — сказав Сергій синові.

— Ні, мама вранці моє молоко випила. Я тільки погрався з пляшечкою.

— Ти ж сказав, що випив.

— Незручно з пляшечки пити.

— Молоко ще є? — запитав суворо лікар.

Я дістала останню маленьку упаковку дитячого молока.

— Де ви його купували? — запитав лікар.

— Замовляли позавчора разом з усіма продуктами. Сьогодні свіже привезуть... — сказав Антуан.

Доктор дістав зі своєї валізки якісь реактиви і, розкривши молоко, став його перевіряти різними приладами. У міру перевірки хмурився.

— Що там доктор? — запитав Олександр.

Доктор на присутність королівської пари реагував спокійно, стримано.

— Дані щодо термінів зберігання не відповідають факту. Молоко мало бути ще свіжим сьогодні і завтра, через те що пастеризоване. А воно вже має такий набір бактерій, що я здивований, що хлопчик ним учора не отруївся.

— А я вчора не пив, — видала дитина.

— А куди ж ти його подів. Я ж відкривав тобі, — здивовано сказав Сергій.

— Грав, у фонтан вилив, вода красива була.

— І ти його зовсім не пив? — запитав ласкаво лікар у дитини.

— Ні. Хочу кашу з молоком, — сказав він жалібно, — їсти хочу.

— Доведеться почекати, — сказав Сергій, — скоро свіже молоко привезуть.

Буквально після цих слів задзвонив домофон. Єгорка першим побіг до дверей. До нас піднялися два хлопці з кульками продуктів.