Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Що ж, панове, думайте, який підійде тут напис, — звернувся до всіх Цзя Чжен.

— Щойно брат Баоюй сказав: «Для опису того або іншого місця краще брати старі вислови, ніж складати нові; у різьбленні — наслідувати стародавні візерунки, а не придумувати нові», — вимовив хтось із гостей. — Але ж такі пейзажі наші предки описали у всіх подробицях, і в цьому випадку якнайкраще підійде назва: село Квітів абрикоса.

Цзя Чжен з посмішкою звернувся до Цзя Чженя:

— От до речі нагадали мені! Тут бракує вивіски, які звичайно бувають над сільськими трактирами. Завтра ж потрібно це зробити, але не перестаратися, з огляду на загальний, досить скромний, вид сільця. Мабуть, простої бамбукової жердини на верхівці дерева цілком досить.

Цзя Чжень шанобливо вислухав і мовив:

— Ще я думаю, тут не варто розводити ніяких птахів, окрім курей, гусей і качок.

— Цілком правильно! — погодився Цзя Чжен, а за ним і всі інші. — Село Квітів абрикоса — це, звичайно, непогано, — вів далі Цзя Чжен, — але ж села з такою назвою вже існують, і треба б придумати інше, теж зі словом «абрикос».

— Ваша правда! — поспішили погодитися гості. — У написі мають бути чотири слова, а в нас усього три. Треба придумати четверте!

Аж тут Баоюй не витерпів і, не запитавши дозволу батька, сказав:

— У старовинних віршах говориться: «Підноситься прапор у квітах абрикоса». Треба «підноситься» замінити на «майорить», опустити слово «квіти», і вийде прекрасний напис: «Майорить прапор серед абрикосів».

— Цілком правильно, «майорить», — підхопили гості. — До того ж у цій назві мається на увазі село Квітів абрикоса.

— Але «абрикосові квіти» — це все-таки банально, — посміхнувся Баоюй. — Однак танський поет сказав: «Ворота з прутів край самої води, і рис ароматний цвіте». Чому б не назвати це місце сільцем Запашного рису?

— Прекрасно! — прийшовши в захват, заплескали в долоні гості.

— Тварюка! — накинувся батько на Баоюя. — Можна подумати, що ти вивчив твори всіх стародавніх мудреців! Знаєш напам’ять стародавні вірші й хвалишся перед шановними панами! Та як ти смієш! Я вирішив пожартувати, щоб випробувати тебе, а ти сприйняв це всерйоз?

Цзя Чжен круто повернувся й пройшов у будиночок. За ним пішли інші. Будиночок мав дуже скромний вигляд, вікна зсередини були заклеєні папером, уздовж стін стояли дерев’яні лави. Ніщо не нагадувало про багатство.

Оглянувшись, Цзя Чжен залишився задоволений і раптом просто у вічі подивився Баоюю:

— Подобається тобі тут?

У цьому запитанні гості зачули підступ і почали підштовхувати Баоюя: подумай, мовляв, перш ніж відповідати. Але Баоюй сміливо відповів:

— Це місце подобається мені не менше, ніж «Урочисте явлення фенікса».

— Ну й тупак же ти! — обурився Цзя Чжен. — Тобі б тільки багатство та розкіш, хіба ти здатний зрозуміти витончену простоту?! А все тому, що книг не читаєш!

— Батьку, ваші слова цілком справедливі, але чи відомо вам, у якім значенні стародавні люди вживали слово «простота»?

Зухвалість Баоюя збентежила всіх, але, почувши про простоту, вони відразу дібрали розуму:

— При чому тут простота, другий пане? Ви ж прекрасно розумієте, що простота — це витвір природи, а не людини.

— У тім-то й річ! — вигукнув Баоюй. — А це сільце створене руками людини! Воно лежить не на околиці міста, та й інших сіл поблизу немає. Гори тут не мають відрогів, струмки — джерел. Не ховаються в зелені ні вежа, ні храм, немає моста, по якому зазвичай їдуть до міста селяни. Загалом, особливого враження сільце не робить. Хіба може це місце зрівнятися з тими, де ми щойно були, де все співзвучне природі? Щоправда, бамбук там росте не сам, а посаджений, джерела підведені, і все-таки це не порушує гармонії! Ще стародавні люди говорили: «Малюючи гори, прагни до простоти, зображуючи пейзаж, прагни до правдивості, інакше не досягнеш досконалості...»

Не встиг він договорити, як Цзя Чжен закричав:

— Геть звідси!

Баоюй рушив був до виходу, але батько знову крикнув:

— Повернися! Будеш складати парний напис! Але гляди, скажеш дурість, надаю ляпасів!

Баоюй, тремтячи від страху, вимовив: