Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Сфера 📚 - Українською

Читати книгу - "Сфера"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сфера" автора Дейв Еггерс. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 106 107 108 ... 112
Перейти на сторінку:
і побачила на браслеті розкішний кадр: три профілі, обернені до скла, обличчя осяяні синявою, а в їхніх очах відбивається незбагненне життя в акваріумі. Тепер кількість глядачів, помітила вона, сягнула п’ятдесяти одного мільйона. Мей перехопила погляд Стентона, який, ледь помітно нахиливши голову, дав їй зрозуміти, що слід повернути об’єкти знову до акваріума. Вона так і зробила, а сама не зводила очей із Кальдена, ловлячи бодай якийсь натяк на впізнання. Він втупився у воду і жодних знаків не давав. А Бейлі вів далі:

— Дотепер наші три зірки перебували в окремих акваріумах і акліматизовувалися до життя у «Сфері». Але це, безперечно, була неприродна розлука. Там, де їх знайшли, вони мешкали поруч. Зараз ми побачимо, як усі троє возз’єднаються і співіснуватимуть тут, створюючи природнішу картину глибоководного життя.

З другого боку акваріуму, Мей це добре бачила, червоною драбиною підіймався доглядач, тримаючи великий пластиковий кульок, важкий від води і крихітних пасажирів. Мей намагалася уповільнити дихання, але не могла. Здавалося, її зараз знудить. Хотілося втекти кудись далеко-далеко. Втекти з Енні. А де Енні?

Побачила, що Стентон втупився у неї поглядом, очі стурбовані, а також суворі, веліли опанувати себе. Намагалася дихати, намагалася зосередитися. Згодом, сказала собі Мей, згодом вона розбереться у цьому безладі з Кальденом і Таєм. Вона матиме час. Її серце забилося повільніше.

— Як ви можете побачити, — сказав Бейлі, — Віктор несе найніжніший наш вантаж — морського коника і, звісно ж, його численне потомство. Зауважте, морських коників у новий акваріум переселяють у кульку, немов золоту рибку з окружного ярмарку. Це найкращий спосіб переміщати таких ніжних істот. Вони не б’ються об тверді поверхні, а до того ж пластик значно легший за оргскло чи будь-яку посудину з твердою поверхнею.

Доглядач уже виліз драбиною нагору і, отримавши візуальну згоду від Стентона, обережно опустив кульок на поверхню води. Морські коники, як завжди дуже неповороткі, лежали собі на дні кулька; не ясно було, чи розуміють ці істоти, що вони в кульку, що їх переселяють, що вони живі. Майже не рухалися і нітрохи не обурювалися.

Мей перевірила лічильник. Шістдесят два мільйони глядачів. Бейлі зауважив, що треба трохи почекати, поки температура води у кульку зрівняється з температурою води в акваріумі, а Мей скористалася з нагоди і знову поглянула на Кальдена. Намагалася перехопити його погляд, але він вирішив не відводити очей від акваріума. Втупився у воду і милостиво всміхався до морських коників, немовби до власних дітей.

По той бік акваріума Віктор знову ліз червоною драбиною.

— Страшенно захопливо, — сказав Бейлі. — Ми бачимо, як несуть восьминога. Він потребує дещо більшої ємкості. Але непропорційно більшої. Якщо захоче, може вміститися і в обідній судок — він не має хребта, жодної кістки, пластичний і здатний до безмежної адаптації.

Невдовзі обидва контейнери, з восьминогом і з морськими кониками, легенько захиталися на неоновій поверхні. Восьминіг, здавалося, певною мірою здогадався, що під ним значно більше житло, і втискався у дно свого тимчасового дому.

Мей побачила, як Віктор показав на морських коників і кивнув Бейлі та Стентонові.

— Гаразд, — озвався Бейлі. — Здається, час випускати цих друзяк, морських коників, у їхнє нове середовище. Я в передчутті прекрасного видовища. Продовжуй, Вікторе, якщо готовий. — Коли Віктор їх випустив, усе вийшло справді дуже гарно. Морські коники, прозорі, але з ледь золотавим відтінком, упали в акваріум і осіли на дні повільним дощем позолочених знаків запитання.

— Ого, — сказав Бейлі. — Тільки погляньте.

І нарешті їхній тато, з якимсь наче нерішучим виглядом, останній випав із кулька в акваріум. На відміну від дітей, які безцільно розпорошилися по всьому акваріуму, він, рішуче маневруючи, попрямував на дно і швидко сховався серед коралів і водоростей. За кілька секунд його вже не було видно.

— Атож, — зауважив Бейлі. — Соромлива рибка.

Тим часом малята поволі опускалися на дно, плавали посеред акваріума, не маючи щонайменшого бажання поспішати у якесь конкретне місце.

— Ми готові? — запитав Бейлі, задерши голову до Віктора. — То йдімо далі! Здається, ми готові випустити восьминога. — Віктор розрізав дно кулька, і восьминіг одразу розпростерся, ніби доброзичлива рука. Як і тоді, коли він був сам, поплив уздовж скла, торкався до коралів, до водоростей і робив усе це дуже ніжно; коли хочеш щось дослідити, мусиш до нього доторкнутися.

— Погляньте. Неймовірно чарівно, — сказав Бейлі. — Яка фантастична істота. Він, мабуть, має щось схоже на мозок у тій своїй велетенській кулі, правда? — і тут Бейлі обернувся до Стентона, чекаючи на відповідь, але Стентон волів сприймати це питання за риторичне. Легка усмішка промайнула в кутиках його губ, але він не відірвав погляду від підводної сцени.

Восьминіг розквітав і розростався, плив від одного краю акваріума до протилежного, майже не торкаючись морських коників і будь-чого живого, тільки дивився на них, тільки хотів їх знати, і поки він обнишпорював і вимірював усе в акваріумі, Мей знову помітила рухи на червоній драбині.

— А тепер Віктор зі своїм помічником несуть нашу головну атракцію, — сказав Бейлі, спостерігаючи, як доглядач тепер уже в товаристві другого доглядача, теж у білому, вовтузяться біля навантажувача. Піднімали велику коробку з оргскла; всередині свого тимчасового дому акула кілька разів смикнулася, хльостаючи хвостом праворуч і ліворуч, але поводилася значно спокійніше, ніж тоді, коли Мей бачила її вперше.

Віктор, стоячи на горішніх щаблях драбини, опустив коробку з оргскла на поверхню води; Мей очікувала, що восьминіг та морські коники повтікають у схованки, аж ось акула завмерла.

— Здуріти можна! — захоплювався Бейлі.

Кількість глядачів стрімко підскочила, сягнувши сімдесяти п’яти мільйонів, і нестримно зростала, по півмільйона що кілька секунд.

А внизу восьминіг геть не помічав акули і навіть не припускав, що вона може шубовснути до нього в акваріум. Акула буквально заціпеніла, і, мабуть, тому новопоселенці акваріума її поки що не помічали.

Тим часом Віктор зліз разом із помічником долі й уже повертався з великим відром.

— Як бачите, — сказав Бейлі, — передусім Віктор кидає в акваріум найулюбленішу їжу нашої акули. Це має відвернути її увагу і наситити, а також дозволить її сусідам акліматизуватися. Віктор годував акулу цілий день, тому вона неголодна. А цей тунець стане її сніданком, обідом і вечерею, якщо вона досі не проти попоїсти.

Тож Віктор кинув в акваріум шість великих тунців, кожен по десять, а може, й більше фунтів, і рибини швидко взялися досліджувати нове середовище.

— Нема потреби повільно акліматизовувати цих хлопців в акваріумі, — сказав Бейлі. — Дуже скоро вони стануть їжею, тому їхнім самопочуттям ми переймаємося менше, ніж щастям акули. Погляньте, які вони прудкі. — Тунці гасали в акваріумі по діагоналях, і їхня несподівана поява загнала восьминога і морського коника у корали та листя водоростей на дні акваріума. Дуже скоро тунці вгамувалися і поважно собі кружляли. На дні й далі не було видно морського коника-тата, а от його

1 ... 106 107 108 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сфера», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сфера"