Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

Деміон

Який цікавий світ. Одна справа слухати, як тобі про нього розповідають, а інша справа спостерігати. Нехай фрагмент, та все ж.

Деміон раніше не був присутнім на ритуалах. Читав, звичайно. І не тому, що цікаво, просто  вивчав з братом за компанію.

Коли в центрі ритуального кола з'явилася юна особа, Деміон і Лія розгубилися. Чоловік надіявся побачити мага, підготував чіткий план дій і слів, щоб підказати невістці. А з'явилася вона. Молода і така беззахисна. Деміон піймав себе на думці, що йому хочеться її захистити. Незнайомка здавалася такою блідою і тендітною.

Спочатку він вирішив, що перед ними дитина, такою маленькою і худенькою вона була, але коли погляд ковзнув по тілу дівчини, зазначив, що перед ним не дівчинка, але ще й не жінка. Юнці було не більше сімнадцяти.  

Деміон нахилився, розглядаючи її обличчя: трохи повненькі рожеві губи, кирпатий носик, вузьке підборіддя, гарне біле волосся. Треба ж, така маленька і така красива. Чоловік не втримався і торкнувся її обличчя. У цей час Лія вклала в руку дівчини камінь. Вії незнайомки здригнулися. Деміон затамував подих. Чомусь йому не терпілося дізнатися, якого кольору очі цієї дівчинки?

На нього дивилися сіро - зелені оченята.

Деміон мовчки здивовано продовжував вивчати блондинку. І раптом відчув, як запекло зап'ястя. О Боги, він відчуває?!

Чоловік подивився на свою руку, а потім на руку незнайомки. У обох з'явилася мітка ініціації.