Читати книгу - "Американська єврейська проза, Джеральд Шапіро"

мовляв, Гітлер виглядав би краще чисто поголеним, схопили, осліпили, затаврували, оскопили, їхні голярні конфіскували, а їхніх рідних піддають таким тортурам, від яких волосся закучерявлюється і стає дибки. Останнє, як повідомляє уряд, є частиною великого наукового експерименту, який здійснює косметична компанія «Тисячолітній рейх» з метою з’ясувати, що є причиною того, що волосся закучерявлюється, стаючи дибки. За повідомленням представників уряду, якщо експерименти будуть успішними, старомодна техніка «хвилястого перманенту» невдовзі відійде в минуле.

А тепер повернімося до наших регулярних погромів.

Самотній рейнджер

…Щоб перевірити, чи його тестикули прийшли у стан спокою, всі троє опустилися на підлогу, трохи не торкаючись підборіддями краю ваг. Вони по черзі обдали його диханням, спершу відчувся морозяний подих Скаллі, потім — гаряче вологий видих Шефа і, нарешті, теплі збуджені пихкання, якими обдавав однорукий сатураторник.

«Не хочу, — зауважив Скаллі, — знову вказувати на помилку з геніталіями, щоб не влаштовувати тут стрілянини, але мені здається, що єврейський учасник змагань намагається схилити шальки терезів на свою користь завдяки пенісу, якщо, — скривився він, — то можна так назвати».

«Так, — підхопив Шеф, — усе разом із хером (і притаманним крутійством) лише шість унцій — півфунта за евердьюпойс[210]».

«Ей, — озвався Ківшик — а що це за чортівня з його дзюриком? Бачили?».

Ліпман вискнув, коли холодний метал торкнувся його члена.

«Боже правий, — простогнав Шеф, — це ж просто ківшик для морозива».

«Я подумав, — виправдався Ліпман, — що це револьвер…».

«Пусте, досить драматизувати, що ти кажеш, хлопче?».

«Подайте-но сюди Стіну плачу, — уїв Скаллі, хитаючи головою. — Хлопчина випадково торкнувся його ківшиком для морозива, а він, диви, вже не своїм голосом кричить, як недорізаний. Пробі! Так наче хлопець, який не надто тямить, що виробляє тією своєю штуковиною, має бути в рази уважнішим!».

«Так, авжеж, їхня милостивість до християн добре відома… Гаразд, то що ти запитуєш, хлопче?».

«Його дзюрик, — проказав Ківшик, — це — те-е-еє. Такий смішний. Подивіться».

Ліпман знову скрикнув — цього разу то був револьвер.

Цього виявилось занадто для Шефа.

«Боягуз! Страхопудний жидівський плаксій!» — потужним копняком черевика він вибив ваги з-під Ліпманових тестикулів.

«Ківшику!» — гукнув він і наступної миті не тільки роззброїв сатураторника — при цьому сталося два постріли, одна куля увігналася в підлогу, друга в плече Шефа, — а й з вражаючою прудкістю звалив юного продавця прийомом джиу-джитсу, притиснув плечі Ківшика колінами до підлоги, заломивши водночас його руку, і одним різким порухом вгору-вниз встромив ківшик для морозива собі в дупу. Його кинуло в дрож, спазми скоротили м’язи, в очах застиг вираз нестерпного болю. Шефова кров, лілового кольору полилася цівкою на руку Ківшика. Вона струмувала просто з нього, хоч на його плечі виднівся лише яскраво-червоний ґудзик сліду від кулі.

Навіть Скаллі затремтів і тільки одне правив:

«Припи… припи…».

На що Шеф відрізав:

«То як ти це назвеш, Скал! Хотів буквальності, гаразд, от тобі вся справжність! Хотів реальності замість мистецтва, гаразд, паршивий сучий янкі, ОТ ВОНА! Я «припи-иняю» це, вилупку — ми з Ківшиком припиняємо! Ківшику, — гукнув він до хлопця — потягни за важіль, ти, пустолобий виродок, а ти, Скаллі, дай мені тарілку для бананового десерту — чуєш, нумо! Я вже ситий по саму зав’язку лайном цього єврейського чувидла! Хай тепер скуштує моє! І ложкою, як то кажуть. Поворуши тим важелем, Ковшику — нумо, щоб я відчув!».

«Я стараюся, сер…».

«Витягни його з мене! Смикай — овва! овва! — де те суче лайно! Навчимо цього скалозуба, як глумитися над людським прутнем! Ти ба, той член, яким Бог нагородив кожного у цьому світі, їх не влаштовує — ні, їм кортить його трішки виправити! Вони все хочуть трішки виправити! Еге ж, такі чванькуваті та могутні всезнайки, такі…» — Шефу забило памороки через втрату крові. Коли мова повернулася до нього, його теревені вже не трималися купи.

Тут з’ясувалося, що протез у хлопця зламався. Шеф попросив Біллі витягти «дві гарячі порції», але нічого не виходило.

«Я застряг», — зганьблено повідомив той.

«Смерть метафорі! — завищав Шеф у нестямі. — Під ніж порівняння! На хрін байку! В дупу назавжди алегорію! Мене надихає буквальність, Скаллі — мене охоплює цілковита буквальність — нарешті!».

«Містере Скаллі, боюсь, я насправді застряг, сер…».

Скаллі відступив від крові, що підтікала до його черевиків, і кинув натирати фартухом тарілку для бананового десерту, яку тримав у руці, почувши, що протез у Біллі не рухається.

«Господи, спробуй тепер знайти заміну сатураторнику в неділю!».

З цими словами він підсунувся до них і, ставши за спиною у Шефа, натиснув плечем на його сідниці, намагаючись витягти ківшик.

«Ну що, — повернувся він до Ліпмана — так і будете стояти і витріщатися? Чоловік ошалів і спливає кров’ю, Боже правий! Погляньте, не час зважати на якісь релігійні розбіжності! Все дуже серйозно! Ви американський громадянин чи ні?! Тож додайте свої кляті єврейські зусилля!».

Але Ліпман гарячково натягав своє спіднє і метушливо збирав решту одежин, деякі з яких зволожилися кров’ю Шефа. Тут він побачив пістолет. Кинутий Ківшиком. На підлозі. Смертельна зброя. Без жартів. Хоч бери хоч віддай. А чому б не схопити та не потрощити їхні западляні довбешки — раз і навіки?

Оголошення про конкурс

Чи є хоч мала вірогідність того, що Ейнштейн — це відсутній один із братів Маркс? Бо коли ні, чому чоловікові, схожому в профіль на Рузвельта, одружуватися на такій потворній жінці? Хіба потворні люди на землі не для того, щоб нас смішити? Але тоді чому німці не валяться від реготу на вулицях при вигляді цього шаленого маніяка замість вітати його? Поцікавтесь у своїх друзів, що вони про це думають, хай кожен охочий вставить свій шеляг. Чи, справді, льодовики були найкумеднішою подією в історії? Чи Гітлер? Або євреї? Що з усього того, що трапилося, було найкумеднішим?