Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

- А в чому, власне, сенс цього обряду?

- Звичайно ж, щоб знайти свого нареченого, або повернути колишнього, - хором вигукнули дівчата. - Це ж ворожіння на кохання!

- Ганно, а ви до нас у село переїхала? У кого зупинилася? - поцікавилися дівчата.

- Я живу в ресторані біля річки, - пояснила Ганна.

- То ви нова власниця садиби "РайОлени"? - здивувалися дівчата.

Ганна посміхнулася такому визначенню будівлі, в якій вона працювала. Зачарована місячним сяйвом, яке допомагало їй розгледіти на обличчях дівчат не страх, а піднесення при згадці про те місце, де стояв ресторан з цікавістю запитала:

- Цікаво, а чому ви його так називаєте?

- Ах, знали б ви, якою гарною була ця будівля до того, як її безжально перебудували! - вигукнула Рита, очі якої загорілися враженнями. - Здається, у місцевій бібліотеці ще є старі фотографії? - звернулася вона до подруг.

- Я чула, що батько цієї самої Олени побудував їй будинок, - для початку уточнила Ганна.

- Ні, він тільки почав будівництво, а добудував садибу чоловік Олени. Кажуть, для цього він наймав італійського архітектора, а дерева доставляли з Південної Африки. - Рита говорила з таким зворушенням і захопленням, що Ганна мимоволі відчула себе зачарованою цією історією.

Ганні відчайдушно захотілося дізнатися історію Олени від початку до кінця, а не по шматочках, як головоломку.  

- А ви не могли б мені розповісти про цей особняк? - з нетерпінням попросила вона дівчат.

- Звичайно! - з радістю зраділа одна з них, шатенка на ім'я Ніна. - Я навіть писала про нього реферат у школі. Садибу побудували 1860 року, - почала вона свою розповідь, голос її був сповнений благоговіння. З 1925 року в ньому розташовувався протитуберкульозний санаторій. А одному з дубів на його території вже близько 600 років.

Садиба зовнішнім виглядом нагадувала казковий замок. Це була двоповерхова будівля білого кольору, оперезана карнизом, зі стрілчастими вікнами і балконом. Парадний вхід прикрашали дві восьмигранні вежі, увінчані зубцями і шпилями. Загалом у палаці налічувалося 26 кімнат і три зали. - Кожна деталь опису малювала в уяві Ганни яскраву картину минулої епохи.

- На жаль, війна практично знищила більшу частину цієї приголомшливої будівлі, а решту довершили бюрократи, які не бажають її ремонтувати. - Ніна говорила із сумом.

Ганна уважно вислухала опис палацу, але її цікавило інше.

- А як щодо цієї самої Олени? - запитала вона.

- Вона була дуже вродливою, але хворобливою дівчиною, - відповіла темноволоса дівчина з двома кумедними косичками і великими карими очима на ім'я Ліза. - Вона прожила довге щасливе життя.

- Можливо, у цього місця є якась моторошна містична легенда? - з делікатною цікавістю поцікавилася Ганна.

- Ні, що ви! - вигукнули дівчата в один голос. - Це найромантичніше місце на планеті! Олена прибула сюди на лікування і зустріла тут свою долю. Це було кохання з першого погляду, і вони одразу ж одружилися. А потім побудували на цьому місці будинок своєї мрії. Від невиліковної хвороби її врятувало кохання чоловіка.

- Дивно, - задумливо промовила Ганна. - Я чула, що всіколишні господарі ресторану завжди мали великі проблеми з бізнесом. Нібито місце має погану енергетику.

Дівчата переглянулися, їхні обличчя розпливлися в усмішках.

- Ох, та не вірте ви в ці дурниці. Подружжя прожило довге і щасливе життя! - сказала Ліза. - Кажуть, їхнє кохання було настільки сильним, що могло запалити зірки! І навіть після багатьох років їхнє кохання залишалося таким же палким, як і в день їхнього весілля.

Ганна помовчала, обмірковуючи почуте.

- Дивно, - прошепотіла Ганна, дивлячись на язики полум'я, що танцюють у газовому пальнику. - У мене на кухні часом коїться справжня дивасія. Може це якось пов'язано з легендою про "Рай Олени"?

- Навіть обізнані в цій історії не в змозі зрозуміти одного! - Вигукнула руда дівчина, з розпущеним волоссям, прикрашеним квітами, яка весь час мовчазно плела свій віночок. - Це місце для любові, а не для наживи! Воно саме відштовхує тих, хто не усвідомлює його справжню суть.

- Наскільки нам відомо, усі попередні господарі ресторану були одинокими людьми, - розмірковуючи повідомила Ніна. - Вони бажали заробити на славі цього красивого місця, але, на жаль, не змогли ужитися з його духом.

- Якщо ж у вас є чоловік, і ви щасливі в шлюбі, то я впевнена, все буде добре. Ми думаємо, справа тільки в цьому, - підбадьорливо посміхнулася Ліза.

- І все ж мені цікаво, - з надією запитала вона. Адже вона вже встигла на собі випробувати всю силу невдоволення з боку природі цього місця. Мимоволі поморщилася, ніби від холоду. - Може, є якийсь спосіб заспокоїти цей самий дух Кохання?

- Олена часто танцювала з чоловіком на терасі, - впевнено повідомила рудоволоса, - це був своєрідний ритуал кохання. До того, як його перебудували, місцева молодь їздила туди спеціально, щоб станцювати свій перший танець.

Ще кілька місяців тому Ганна розсміялася б, почувши подібну нісенітницю. Але тепер вона слухала кожне сказане слово. Подумати тільки, щоб її ресторан міг спокійно працювати, їй потрібно танцювати з коханим на терасі! Вона не знала, сміятися їй у цьому випадку чи плакати.