Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко 📚 - Українською

Читати книгу - "Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко"

233
0
02.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сивий Капiтан" автора Володимир Миколайович Владко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 111
Перейти на сторінку:
потужне ревiння моторiв, спочатку слабке, ледве чутне, але дедалi гучнiше, безнастанне i настирливе.

Лiтаки!..

2. ОСТАННIЙ БIЙ "ЛЮЦИФЕРА"

Ескадрилья фалангiстських вiйськових лiтакiв держала курс на острiв Тарквенiдо. I не доводилось гадати, з якою метою вона летiла сюди. Це було ясно й так.

Радарнi пости помiтили "Люцифер", засiкли його напрям, коли вiн пролiтав над прибережною смугою. Телеграфнi рапорти сповiстили про це уряд. Розвiдувальний лiтак, що зробив пiвколо над островом, надiсланий був для того, щоб остаточно з'ясувати мiсцеперебування пошкодженого "Люцифера". I вiдразу пiсля того, як лiтак сповiстив про наслiдки своїх спостережень, сюди вирушила цiла ескадрилья бойових лiтакiв, яка могла мати тiльки одну мету знищення "Люцифера".

Ернан Рамiро передбачав це! Вiн знав - i це було видно тепер з його слiв i вчинкiв! - що йому не пощастило пролетiти прибережну смугу непомiченим. Мабуть, ультракороткохвильове випромiнювання радiолокацiйних приладiв, яким радарнi пости намацували в просторi "Люцифер", було вiдзначене його чутливими апаратами. Ернан Рамiро звернув на це увагу, зробив висновки. А передбачити пiсля того, що навздогiн "Люциферовi" будуть негайно надiсланi бойовi лiтаки, було вже нетрудно. Капiтан знав, що має вiдбутися! Вiн знав це ще перед тим, як повести "Люцифер" на посадку, зважив на все, i ще в повiтрi вiддав Валенто Клаудо наказ супроводжувати Педро Дорiлью, Марту i Олеся, яких вiн не хотiв залишати при собi.

Чому Капiтан зробив це? Бо вiн уже не вiрив, що вийде переможцем, як завжди перемагав ранiше. Тому що вiн наочно побачив приреченiсть "Люцифера", який не мав тепер змоги захищатися й нападати водночас i на полагодження якого не було нi часу, нi можливостей. Але чому ж тодi вiн сам, разом з рештою команди, лишався на ньому? Адже дальший опiр став безнадiйним...

Всi цi думки вихором промайнули в головi Олеся за тi кiлька секунд, коли вiн дивився на зловiснi чорнi цятки, що линули сюди з-за моря. Вiн швидко обернувся: а що ж робитиме тепер Капiтан? Чи помiтили на "Люциферi" цю страшну загрозу, яка насувалася на нього? А втiм, коли й помiтили, що може тепер вдiяти Капiтан?..

До "Люцифера" було звiдси досить далеко. Але Олесь ясно бачив не тiльки його витягнений корпус, а й малесенькi силуети людей, що зайнятi були чимсь бiля передньої частини. Невже ж вони не помiчають? Тодi треба їх сповiстити, звернути їхню увагу на наближення лiтакiв! Може, випустити ракету, адже Валенто має з собою ракетний сигнальний пiстолет...

Юнак знов повернувся, вже до Валенто Клаудо, швидко говорячи, як у лихоманцi:

- Валенто, треба сигналiзувати, треба...

I спинився, побачивши, що Валенто i без його слiв уже вийняв пiстолет i пiдносив його вгору, в напрямi "Люцифера". Але не вистрiлив, бо мiцна рука Педро Дорiльї раптом лягла на його плече:

- Стiй, Валенто! Не стрiляй, - мовив наполегливо Педро.

Валенто Клаудо рвучко повернув голову:

- Чому?

- Не гарячкуй, Валенто. Цим ти тiльки допоможеш лiтакам, вказуючи їм напрям "Люцифера". Та й пiзно вже, поглянь!

Справдi, лiтаки вже наближалися до самого острова. Вони на ходу перешиковувалися, утворюючи одну вигнуту лiнiю, заходячи один за одним. Обстрiлювати чи бомбардувати вони збиралися?..

Валенто Клаудо опустив пiстолет. Вiн переводив погляд з лiтакiв на "Люцифер" - i знов на лiтаки, що сповнювали повiтря шаленим гуркотом. Вiн стискував кулаки, лють, змiшана з вiдчаєм, охоплювала його.

- А, вони все одно добре вже знають, де "Люцифер", вони прямують просто на нього! - проговорив вiн крiзь зцiпленi зуби й знов пiднiс пiстолет. I повiльно знов опустив його.

"Люцифер" одiрвався вiд землi! Так, так, ось уже ясно видно просвiт мiж його корпусом i краєм узгiр'я! Значить, Капiтан вирiшив-таки щось зробити, вiн бачить лiтаки, що сунуть на нього! Мабуть, вiн винайшов якийсь спосiб боротьби!..

Але що це? Хоч "Люцифер" i пiдносився вгору, дедалi збiльшуючи швидкiсть, на узгiр'ї пiд ним лишалися люди. Один, другий, третiй... а там же не було щойно нiкого, крiм команди "Люцифера". Тодi хто ж це?

Здалеку не можна було розгледiти нiчого, крiм малесеньких силуетiв, якi деякий час лишалися нерухомими, а потiм швидко перебiгли пiд дерева, наче шукаючи захисту. Та в чому ж рiч, що то за люди?..

- Хто це? - мимоволi вигукнув вражений Олесь.

У вiдповiдь вiн почув здавлений, неприродний голос Валенто Клаудо:

- То нашi люди... Капiтан лишив їх на землi i знявся на "Люциферi" сам один... лишив їх, як i мене.

А "Люцифер" тим часом, пiдносячись вище й вище, наче сковзнув у повiтрi вбiк вiд тiєї уявлюваної лiнiї, якою линули вниз нападаючi лiтаки. То був смiливий i спритний маневр, бо який би намiр не мали пiлоти лiтакiв, обстрiляти "Люцифера" чи скинути на нього бомби, - все одно вiн вийшов з прицiлу, опинився збоку. Лiтаки ж, що розвинули велику швидкiсть, не могли вже повернути слiдом за ним. Вони пролинули над високими соснами, пiд якими ще з хвилину тому перебувала їх вистежена мета, i знов почали набирати висоту, в той же час повертаючи в напрямi, куди звернув "Люцифер".

- Все одно, все одно це тiльки вiдстрочка... вони швидкохiднiшi... i Капiтан не може їх спинити, бо генератори пошкодженi, не працюють, бурмотiв пересохлими губами Валенто Клаудо. - I вiн один на "Люциферi"... сам... а я тут...

Олесь добре розумiв те, що думав Валенто. Коли б система електромагнiтної завiси не була пошкоджена, коли б потужнi ультракороткохвильовi генератори працювали, Капiтан мiг би не лише захиститися вiд пострiлiв, але й спинити двигуни лiтакiв. Мiг би... Але зараз у нього такої змоги не було!

Лiтаки з надривним ревiнням проробляли один за одним складний маневр. Вони злiтали вище й вище; в той же час вони, вихиляючись так, що їхнi крила ставали пiд прямим кутом до землi, робили крутий вiраж з таким розрахунком, щоб той вiраж закiнчився якраз над "Люцифером" i перерiзав йому шлях. Бо тодi досить буде влучної черги з крупнокалiберних кулеметiв, i справа закiнчиться.

Дивно, але Ернан Рамiро наче вiдмовився вiд дальшої спроби вислизнути з-пiд смертоносного обстрiлу, який мав вiдбутися. Вiн вiв "Люцифер" по прямiй лiнiї, нiкуди не звертаючи, просто у море. Вiн немов забув про напад лiтакiв, якi, описуючи в небi широку й плавну криву лiнiю, линули наперерiз йому. "Люцифер" летiв далi й далi в море.

-

1 ... 107 108 109 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко"