Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Драконяча відьма, Настуся Соловейко 📚 - Українською

Читати книгу - "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"

1 177
1
31.08.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Драконяча відьма" автора Настуся Соловейко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 107 108 109 ... 113
Перейти на сторінку:

– Ну, начувайся, Драконе! Ніхто не сміє приходити до мене вночі, наче злодій, і торкатися без дозволу! Тільки попадись мені збоченець! – голосно проговорила, стоячи посеред кімнати.

Дні знову потягнулися один за одним. Утім, сни мені снитись перестали, та й вночі я більше не відчувала сторонньої присутності.

Ми з Черепусом намагалися дізнатися чи вижили інші відьми.

Холодний вважав, що якщо їхня магія змінилася, то я обов'язково зможу їх знайти. Він кілька разів літав до Вічера, втім нікого там не побачив.

Зате, сталося дещо і справді надзвичайне.

С тих пір, як я перестала бути загрозою для Ардеса і лікувала людей від різних болячок, клієнтів в мене стало як волосся на голові.

І серед них, невисока блондинка Мері-Енн. Вона купувала різні бальзами для пом'якшення шкіри, а ще настойку бадьорості для чоловіка раз на три дні. Тому я неабияк здивувалася, коли жінка прибігла до мене посеред ночі й почала колотити у вікно.

– Пані відьмо! Пані відьмо!

З просоння я подумала, що все ж таки, хтось вирішив таки спалити мою хатинку.

Та побачивши Мері-Енн, підскочила з ліжка і відчинивши двері, спитала:

– Щось сталося?

Волосся жінки стирчало у різні боки, плаття вона натягла просто на голе тіло, а на ногах були домашні капці. І як їй не холодно?

– Сталося, сталося, пані відьмо! Моя донечка, моя Емма! Вона вся горить! Я думала, вона просто простудилася, як завжди! Чаєм її поїла, а їй все гірше і гірше! Каже мені – мамо, так в грудях пече! – жінка заридала – Прошу вас, пані відьмо, допоможіть їй!

Я натягнула теплий плащ і пішла за жінкою.

Дім, в якому жила Мері-Енн стояв на самому краю ліса, тож йти було недалеко.

У дверях нас зустрів худорлявий чоловік із сивим волоссям.

– Мері-Енн, навіщо ти…

Та жінка не дала йому договорити:

– Відійди Роджере, інакше я сама тебе відсуну! – гаркнула вона і з неочікуваною силою, відштовхнула чоловіка.

– Заходьте, Емма нагорі! – кинула мені, підіймаючись сходами.

Чоловік буравив мене темними очима.

Піднявшись наверх, я побачила дівчинку років шести. Довге біле волосся заплетене у дві коси. Щоки – яскраво-червоні.

Підійшовши до неї, торкнулася лоба. І справді, гарячий!

Приклавши руку до грудей дитини, заплющила очі.

Останнім часом в мене виходило буквально бачити хворобу. Я бачила її, як темну, чорну енергію, що обплутує в'язкою сіткою тіло людини, та цього разу нічого такого я не помітила.

Дивно!

Я спробувала ще раз. Нічого!

Дівчинка відкрила очі і я мало не відсахнулася.

У синіх очах час від часу спалахували голубі іскри.

– Тебе щось болить, Еммі? – спитала дівчинку.

– А ви відьма? – проговорила вона.

– Так, але я добра, я хочу тобі допомогти.

– Воно не болить, а просто пече і мені дуже-дуже жарко, весь час пити хочеться!

– І де ж пече?

Еммі підняла маленьку ручку і поклала її прямо на своє серце.

Хвороби я не бачила, а що як… Я хитнула головою. Ні.. Ні… Не може бути!

Зазвичай у відьом це траплялося раніше і мало хто про таке пам'ятав, та я пам'ятала. Тепер думаю, що так пізно це сталося зі мною через зілля, що давала мама. Формування магічного резерву. Відчуття такі самі, як описала дівчинка, а головне – очі, вони можуть змінювати колір, або ж блимати, або ж, як от в Еммі – іскритись.

Що ж, був тільки один спосіб перевірити.

– Послухай-но мене уважно, Еммі, ти б хотіла зараз попити води?

– Так, дуже! – радо відповіла дівчинка.

– Тоді спробуй уявити свою чашку повну води, зможеш? Уяви, що вона стоїть он там, на столі, – я махнула у бік маленького столика – ти повинна просто захотіти. Спробуй.

– Просто захотіти? Як в казці? – здивовано спитала вона.

– Так, як в казках.

Дівчинка кивнула і заплющила очі. Маленькі пальчики стисли ковдру.

Час йшов, та нічого не відбувалося, я вже подумала, що помилилася, коли позаду нас щось грюкнуло.

Обернувшись побачила, що чашка з водою зависла на самому краєчку столика, а потім впала. Вода розтікалася по підлозі.

– Ой, я хотіла, щоб вона до мене сама прилетіла! – засмучено проговорила Емма.

– Нічого. – я махнула рукою і вода знову зібралась у чашку й полетіла в руки дівчинки – Пий. Поки що, тобі треба багато відпочивати й пити. І все.

Я вийшла з кімнати та спустилася вниз.

Мері-Енн злетіла слідом.

– Що з нею? – напружено спитала жінка.

– Ви й самі бачили. – я трохи помовчала – Не знаю чому і як, та ваша донька відьма, така сама, як і я. І це всього лише перший етап, в неї формується резерв. Магічний резерв, тобто запас магії. Це не страшно, просто неприємно.

Я почула придушений зойк чоловіка позаду.

Мері-Енн дивилася на мене широко розкритими очима.

– Відьма?! Але як це можливо? Ми з чоловіком звичайні люди! Що ж тепер робити?

– Чесно кажучи, я не знаю, як. Послухайте, – заговорила скоромовкою – магія – це не жарти. Якщо в дівчинки дар, він не зникне сам по собі, а буде лише рости. Врешті-решт, якщо її не вчити, вона може заподіяти шкоду не тільки іншим, але й собі. Якби, якби… Може ви дозволите мені її навчати? – нарешті спитала я.

– А що, як це ви заразили мою доньку своєю магією? – гнівно спитав чоловік, підходячи до мене.

Я заперечно хитнула головою.

– Магія – не хвороба, пане. Не можна комусь її передати, це не річ. Відьмою можна народитись, і ваша донька народилась такою.

В останньому я не була певна. А що, як справжня драконяча магія, та, що зробила Айвана джерелом, просто обрала цю дівчинку? Чому б і ні?

– Ніколи! Ніколи моя донька…

– Та замовкни ти вже, Роджере! – закричала жінка – Ми можемо подумати? – спитала вона.

– Можете, та тут нема про що думати. Нехай дівчинка приходить до мене хоча б два рази на тиждень.

1 ... 107 108 109 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драконяча відьма, Настуся Соловейко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"
Innagavr
Innagavr 12 вересня 2023 12:35

Дуже дякую, книга цікава! Добре прописаний світ, захоплює з першої сторінки! А головне- українською!!!